Яцко Павло

ЯЦКО́ Павло (10. 06. 1886, с. Пере­чин, нині місто Ужгородського р-ну Закарпатської обл. — 22. 08. 1938, Ужгород) — культурно-освітній діяч. На­вчався у Пряшівській учительській семінарії (нині Словач­чина), де почав формуватися як національно сві­домий український патріот. Учителював у Пере­чині. Учасник 1-ї світової війни у складі австро-угорської армії (1917—1918). У 1920 взяв активну участь у роботі першої учительської конференції у м. Берегове (нині Закарпатської обл.). Обраний першим головою «Учительської громади», членом президії товариства «Просвіта». Був присутній на перших зборах «Просвіти» в Ужгороді (29 квітня і 9 травня 1920), з його ініціативи 12 грудня 1920 осередок цього товариства засновано у Пере­чині. Саме Пере­чинська «Просвіта» на чолі з Я. першою серед подібних осередків створила духовий оркестр (1922). Від 1923 — за­ступник голови Руської хліборобської (земледільської) партії, після її реорганізації — активіст Християнсько-народної партії, яку очолював А. Волошин. Про майбутнього президента Карпатської України Я. написав ґрунтовний біо­графічний нарис «Августин Волошин», опублікований у книзі «Августин Волошин. Єго житя и діяльність» (Уж., 1924). У числен­них ста­т­тях у кра­йовій періодиці порушував важливі про­блеми культурно-освітнього та політичного характеру, уклав низку методичних рекомендацій учителям. У літературно-науковому від­ділі товариства «Просвіта» очолював друкарську справу. Активна громадська діяльність викликала занепокоє­н­ня владних структур краю; щоб послабити вплив Я. на просвітян цього регіону його пере­вели до Ужгорода, де він очолив горожанську школу. В Ужгороді Я. продовжив активну діяльність: став спочатку за­ступником голови учительського товариства, а згодом його головою, 1930 обраний головою міської «Просвіти». Упродовж 1930-х рр. ви­ступав організатором чисельних культурно-національних вечорів, присвячених видатним українським літературним та історичним персоналіям.

Завантажити статтю