Шпонтак Іван Іванович

ШПО́НТАК Іван Іванович (псевдо: Залізняк, Сум, Остап, Дубровнік та ін.; 12. 08. 1919, с. Вовкове, нині Ужгородського р-ну Закарпатської обл. — 04. 04. 1989, м. Кошице, Словач­чина) — громадсько-політичний діяч, військовик. Срібний Хрест бо­йової заслуги УПА 2-го класу (1945). На­вчався в Ужгородській учительській семінарії. Член товариств «Пласт», «Просвіта», «Учительська громада». На­прикінці 1930-х рр. учителював у с. Колочава (нині Хустського р-ну Закарпатської обл.). Член ОУН (травень 1938), поручник Карпатської Січі (1938—39). Після окупації Закарпа­т­тя угорськими військами емігрував до Словач­чини, згодом — до Німеч­чини. 1941 заарештований ґестапо за антинімецьку агітацію, втік з Берлінської вʼязниці. Про­йшов військову під­готовку на курсах ОУН у Берліні, за наказом Проводу українських націоналістів направлений комен­дантом української поліції у м. Сянок (нині Під­карпатського воєводства, Польща). Після проголоше­н­ня Акту від­новле­н­ня Української держави 30 червня 1941 заарештований ґестапо і засуджений до смертної кари, звільнений за сприя­н­ня ОУН. 1942 вступив до УПА, брав участь в акціях проти радянських і польських партизан. Організував курінь УПА (квітень 1944), що діяв на території від м. Угнів (нині Шептицького р-ну Львівської обл.) до р. Сян. У березні 1945 при­значений командиром тактичного від­тинку УПА «Бастіон», водночас виконував функції шефа 6-ї Воєн­ної округи УПА «Сян». Під­роз­діли УПА під його командува­н­ням вели бої проти радянських і польських військ, пере­шкоджаючи проведен­ню акції «Вісла». Після роз­формува­н­ня під­роз­ділів УПА на Закерзон­ні від 1947 мешкав у Чехословач­чині. Влітку 1959 заарештований чехословацькою поліцією і пере­даний польським органам без­пеки. Судом у м. Пере­мишль (Польща) засуджений до смертної кари, що 1961 була замінена довічним увʼязне­н­ням. Після активізації громадського руху на захист Ш. 1970 вирок помʼякшено до 25-ти р. увʼязне­н­ня. У листопаді 1981 звільнений, на початку 1982 повернувся до рідних у м. Великі Капушани (нині Словач­чина). На приміщен­ні школи у рідному селі встановлено меморіальну дошку Ш., в Ужгороді на його честь пере­йменовано вулицю.

Завантажити статтю