Поморська культура

ПОМО́РСЬКА КУЛЬТУ́РА  — археологічна культура ран­нього залізного віку. Датована кінцем 7 — початком 6 — 2 ст. до н. е. На­звана за першими памʼятками, зна­йденими в 17 ст. у Ґданському Поморʼї, зоні її формува­н­ня. Основна територія пошире­н­ня П. к. — Польща (між Балтійським морем, р. Одер і предгірʼям Карпат), памʼятки її пів­ден­но-східного ареалу — Україна та Білорусь. У верхівʼях Дністра, по річках Горинь, Припʼять, Ясельда від­крито більше 40-а памʼяток (Белз, Каменка, Тростяница, Лепесовка, Головно та ін.), у цьому регіоні культура є при­йшлою. Ві­домі кілька тисяч могильників, поселень, скарбів і окремих знахідок П. к. Поселе­н­ня неукріплені, житла невеликі за роз­мірами, прямокутні. Наземні житла зі стінами стовпової кон­струкції, мають одну (Кусичі), іноді дві (Ґданьськ-Олива) камери; напів­землянки — зі зрубними стінами. На долівці жител зна­йдено камʼяні вогнища, на поселе­н­нях від­крито багато господарських ям. Могильники пере­важно ґрунтові, але на Ґданському Поморʼї трапляються й курган­ні. Майже всі похова­н­ня містять залишки кремації, лише в окремих випадках зафіксовано тілопокладе­н­ня. Часто трапляються похова­н­ня кремації в урні, вкладеній у камʼяний ящик або обкладеній камі­н­ням, а також — урнові похова­н­ня, накриті зверху великою посудиною (клешом). За цими ознаками деякі дослідники викремлюють дві культури — власне П. к. (із похова­н­нями у ящиках) і культуру клешових поховань, проте більшість схиляється до думки, що це 2 варіанти однієї культури. Урнами слугували побутові посудини (горщики, миски тощо), але зу­стрічаються, особливо в ранні періоди, ритуальні урни у ви­гляді будинків або посудин із зображе­н­ням людського облич­чя. Похова­н­ня одиничні, рідше — колективні. Серед знахідок преважають глиняний ліпний посуд, різноманітний за формою та при­значе­н­ням, бронзові та залізні прикраси (різні за формою булавки, фібули, браслети, гривни тощо), знаря­д­дя праці. Основою господарства племен П. к. було землеробство, скотарство, мисливство, рибальство. У виробництві та оброблен­ні заліза й бронзи існувала спеціалізація занять, велику роль ві­ді­гравали обробле­н­ня та торгівля янтарем. На­прикінці існува­н­ня П. к. за матеріалами могильників зафіксовано соціальне роз­шарува­н­ня та від­окремле­н­ня заможних сімей.