Почаївська друкарня

ПОЧА́ЇВСЬКА ДРУКА́РНЯ  — видавничий заклад при Почаївській Свято-Успенській лаврі. 1618 у м. Почаїв (нині Кременецького р-ну Тернопільської обл.) діяла мандрівна друкарня Кирила (Транквіліона) Ставровецького. Близько 1730 заходами луцького греко-католицького єпис­копа Ф. Лубенецького-Рудницького та ігумена Г. Козубського тут засновано друкарню при монастирі василіян. Першим великим книжковим ви­да­н­ням П. д. став Служебник 1734—35. Окрім літургійних книг, видавали проповіді, по­вча­н­ня, панегірики, під­ручники. Серед найважливіших друків — збірка «Гора Почаєвська», до якої уві­йшли житіє Іова Почаївського (кілька ви­дань) і нотний Ірмологіон (1766 і 1775), збірка по­вчань та проповід­ей «Народовіщаніє» (1-е ви­да­н­ня — 1768), «Богословія нравоучителная» П. Антуана (1-е ви­да­н­ня — 1776); Богогласник, Біблія (1798, перед­рук із київського ви­да­н­ня). На­прикінці 18 ст. П. д. була єдиною, що видавала книжки українською роз­мовною мовою (правила доброго тону «Політика світська», порадник І. Ленкевича «Книжиця для господарства...», «Науки парохіяльнія» Ю. Добриловського, 1792, 1794 та ін.). Друкували по­вчальні та богословські твори українських письмен­ників, які писали церковнословʼянською (Й. Кроковський, Й. Торжевський, А. Крижанівський), латинською (М. Ольшавський, К. Срочинський, Т. Щуровський), польською (П. Важинський, П. Кульчицький, Г. Филипович) мовами. Латинською мовою опубліковано посібники із граматики, риторики та філософії, тези філосоських дис­путів у василіянських монастирях у Луцьку й с. Під­гірці (нині Золочівського р-ну Львівської обл.), документи з історії української Церкви, каталоги ченців; польською — посібники з фізики та геометрії, книжку про мінеральні води, вірші, пʼєси й промови польського письмен­ника В. Жевуського, про­грами ви­став із Володимирської василіянської школи (нині Волинська обл.). Друкували також книги на замовле­н­ня російських старообрядців. Усупереч вказівкам ієрархів очільники П. д. під­тримували звʼязки з Лаврською друкарнею, обмінювалися з нею працівниками й ви­да­н­нями, сприяли поширен­ню книжок. У різний час префектами (керівниками) П. д. були А.-А. Громачевський (1739—42), С. Кобернський (кінець 18 ст.), редакторами і коректорами — А. Лясковський, А. Сіницький. До оформле­н­ня друків залучали ві­домих граверів, серед яких — А. Голота, Й. Гочемський, Ф. Стрільбицький. 1831 монастир пере­дано православній Церкві, 1833 йому на­дано статус лаври. У 2-й пол. 19 — на початку 20 ст. (до 1914) у П. д. друкували релігійну літературу, збірки пісень (зокрема пере­видали «Богогласника»), церковно-крає­знавчий часопис «Волынскіе епархіальніе вѣдомости», чорносотен­ний «Почаевскій листокъ».

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю