Феделеш Кирило Іванович

ФЕДЕЛЕ́Ш Кирило Іванович (20. 08. 1881, с. Тополя, нині Пряшівського краю, Словач­чина — 27. 03. 1950, по­близу м. Дні­продзержинськ, нині Камʼянське Дні­пропетровської обл.) — громадсько-політичний, культурний і церковний діяч. Закінчив духовну семінарію в Ужгороді, 2 р. на­вчався на філософському факультеті Будапештського університету, водночас працював учителем релігії при греко-католицькій парафії. Від­рахований з університету за українські по­гляди. 1909 рукопокладений на священ­ника. Душпастирював у селах Турʼя Пасіка (нині Ужгородського р-ну, 1909), Роз­тока (нині Мукачівського р-ну, 1909—18), Руське Поле (нині Тячівського р-ну; усі — Закарпатської обл., 1918—22). Працював помічником професора (1922—28) і професором (1928—39) Ужгородської і Берегівської (нині Закарпатська обл.) гімназій, викладав релігію та німецьку мову. Спів­засновник осередку товариства «Просвіта» (1920). При Берегівській гімназії заснував товариство «Тверезість» (1929), видавав часописи «Тверезість» і «Альманах Товариства “Тверезість”» (1931). Входив до складу редакції г. «Українське слово» та літературного додатку до неї «Слово» (1932—38). Автор книг антиалкогольної тематики «Не пий!» (1933) і «Алкоголь-клятва» (1937), оповіда­н­ня «Молитва» (1936). Пере­клав поезії Й. Ґете «Лісовий цар» та Г. Гайне «Льорелай» (1936). 12 лютого 1939 обраний послом (депутатом) Сойму Карпатської України, де входив до культурно-освітньої комісії. Після окупації Закарпа­т­тя угорськими військами заарештований і увʼязнений. Звільнившись, завдяки клопотан­ню єпис­копа О. Стойки був священ­ником у с. Липча (нині Хустського р-ну Закарпатської обл.). У роки окупації під­тримував звʼязки з керівництвом Всеукраїнської національної ради у Братиславі й фінансував її. На початку 1946 заарештований радянською військовою контр­розвідкою, за звинуваче­н­ням у антирадянській пропаганді засуджений до 7-ми р. увʼязне­н­ня. Помер у таборі. Реабілітований 1992.

Завантажити статтю