Туряниця Іван Іванович

ТУРЯНИ́ЦЯ Іван Іванович (25. 05. 1901, м. Мукачево, нині Закарпатської обл. — 27. 03. 1955, Ужгород) — громадсько-політичний діяч. Державні нагороди СРСР. 1919 вступив добровольцем до угорської Червоної гвардії. Від 1921 працював у Будапешті, 1925 повернувся на батьківщину. Вступив до Комуністичної партії Чехо-Словач­чини (КПЧ). 1928—30 — голова Мукачівської організації, 1930 — секретар Ужгородського комітету КПЧ. На­вчався на від­ділен­ні журналістики Харківського комуністичного ін­ституту (1930—33). У 1933 повернувся на Закарпа­т­тя, до 1938 очолював червоні проф­спілки. Неодноразово обирався членом крайкому КПЧ. На­прикінці 1938 — на початку 1939 був одним із активних діячів під­пільної організації закарпатських комуністів. Дотримувався проукраїнської, але прорадянської орієнтації, ви­ступав за єд­ність українського народу. Як і інші комуністичні лідери Закарпа­т­тя однобоко висвітлював події в УРСР, ідеалізував комуністичний режим. На початку 1939 ви­їхав до СРСР. Працював у ЦК Між­народної організації допомоги борцям революції, згодом — на Ворошилов­градському паровозобудівному заводі (нині Луганськ). У грудні 1942 вступив до Чехословацької військової бригади, служив комісаром, очолював партійну роботу. 1944—46 — 1-й секретар ЦК КПЗУ, голова Народної ради Закарпатської України; 1946—48 — 1-й секретар Закарпатського обкому КПУ і голова виконкому облради депутатів трудящих; від 1948 — голова виконкому Закарпатської облради. Був депутатом ВР СРСР і УРСР, членом Президії ВР УРСР та членом ЦК КПУ.

Завантажити статтю