Тишкевич Григорій Антонович
ТИШКЕ́ВИЧ Григорій Антонович (24. 10. 1940, Запоріжжя — 13. 07. 2025) — живописець. Брат А. Тишкевича. Народний художник України (2012). Запорізька обласна премія імені М. Андросова (1968), Республіканська премія імені М. Островського (1974), премія імені А. Куїнджі (1997). Член НСХУ (1970). Закінчив Харківський художньо-промисловий інститут (1967; викладачі С. Бесєдін, О. Хмельницький). 1972—76 — відповідальний секретар, 1989—2001 — голова Донецької організації НСХУ. 1989—2001 — доцент живопису Донецької філії Київського інституту підприємництва, права, дизайну та реклами; від 2001 — Донецького інституту соціальної освіти. Автор праць «Вдохновением твоим обернется» (2017), «Экспонирование творческих работ на республиканских и международных выставках» (2018), навчального посібника «Академическая живопись» (2019; усі — Донецьк). Працював у жанрах станкової картини, пейзажу, портрета, натюрморту. Творам Т. притаманні поетичність та романтизм, піднесене кольорове та пластичне вирішення. У його пейзажах — спокійна настроєвість («Велетень», «Квітучий сад»), у натюрмортах — декоративна злагодженість («Соняхи», «Горобина», «Іриси»); захоплення красою передане в рухливості фарб, фактури, техніки письма. Учасник обласних, всеукраїнських, всесоюзних та міжнародних (Японія, Монголія, Італія, Франція, Чехословаччина, Польща, Німеччина та ін.) мистецьких виставок. Персональні — у Донецьку, Краматорську, Артемівську (нині Бахмут), Горлівці (1974, 1978, 1980, 1989, 1997, 2000, 2015; усі — Донецької обл.), Києві (1979, 1989, 1999, 2000).
Додаткові відомості
- Основні твори
- «Поет» (1967), «Трудова перемога» (1974), «Стан-3600» (1976), «З тими, хто вийшов будувати» (1970), «Висока напруга» (1980), «Блакитний Донбас» (1985), «Туман, туман долиною» (1986), «Час кульбаб» (1987), «Острів Хортиця», «Сільський натюрморт» (обидва — 1989), триптих «Мить істини» (1990), «Інтермецо» (1992), «Ранковий туман» (1994), «Польові квіти» (1997), «Молодість стародавньої Праги» (1998); серії — «По Чехословаччині» (1976–89), «Святогір’я» (1990–2010).
Рекомендована література
Фотоілюстрації
Завантажити статтю
Людина 
