Святченко Сергій Євгенович
СВЯ́ТЧЕНКО Сергій Євгенович (07. 10. 1952, Харків) — архітектор, художник, фотограф. Син Є. Святченка. Кандидат архітектури (1986). Почесний член і професор Української академії архітектури (2022), почесний член та іноземний академік НАМУ (2023). Член Королівської спілки художників і графіків Данії (1998) та НСАУ (2022). Міжнародна премія «Yellow Pencil Award» (2007, Лондон). Закінчив архітектурний факультет Харківського інженерно-будівельного інституту (1975). Працював 1975—81 у Головному архітектурно-планувальному управлінні Харкова; 1981—83 — керівник відділу виставок Міністерства освіти УРСР при Харківському художньому інституті; 1986—88 — головний художній редактор журналу «Ранок» (Київ). У 1988—90 був одним із засновників першого в Українi Центру сучасного мистецтва «Soviart» (Київ), організатором та куратором перших українських виставок сучасного мистецтва в Українi та Данії. 1990 на виставцi «Soviart» у м. Оденсе (Данія) його живописне полотно «За горами радість» (єдине з усієї експозиції) було куплено муніципалітетом, а відвідувачами та журналістами визнано найкращим твором виставки. У тому ж році отримав від данського уряду художню стипендію та право працювати в Данії. Відтоді мешкає у м. Віборґ. Від 2000 має данське громадянство. Працює з колажем, живописом, відео, скульптурою та інтеграцією сучасного мистецтва до архітектури. Один з найвпливовіших у світі художників сучасного колажу, є центральною фігурою в еволюції сучасного колажу, його роботи виставляли в галереях і музеях по всьому світу. Новаторський підхід до іміджмейкінгу також залишив значний слід у сучасній візуальній культурі, особливо в контекстах України та свiту. Нині є одним з найбільш затребуваних креативних митців у Данії. Заснував некомерційну галерею «Senko Studio» (2002—09), був куратором 78-ми виставок сучасного мистецтва. Отримав світову популярність як творець власного напряму в мистецтві колажу під назвою «LESS-COLLAGE». Реалізував монументальнi живописні колажнi твори в штаб-квартирах компаній «Nokia» в Копенгаґені, «Jyske Bank» у м. Сількеборґ (Данія), приміщеннях фірми «Danisco» в м. Куншань (Китай), данської бізнес-академії «Tradium» у Раннерсi та Вiборзі. 2018 за дорученням Віборзького муніципалітету виконав велику монументальну роботу «Присвячення Віборгу / Tribute to Viborg» (на честь 1000-ліття). Належить до мистецької «Нової української хвилі» в Україні. Є засновником і креативним директором Less Triennale for Contemporary Collage та академії колажу Less у Віборзі, веде спеціальні класи колажу та інтеграції мистецтва в архітектуру. Його живописні твори та колажі експонували на персональних виставках в Данії, Україні, Німеччині, Італії, Бельгії, Іспанії, Австрії, Франції, Великій Британії, США, Канаді, Японії. Вони зберігаються в музеях і приватних корпоративних колекціях в Данії (зокрема й Данського королівського двору) та багатьох країн світу. Є яскравим представником української культурної дипломатії у світі. Засуджує російську агресію проти України. Болюче сприймає бомбардування Харкова, цим жахливим подіям присвятив інсталяцію «Харкiв. Вершники Надiї» (2023—24). У червні 2024 у м. Сількеборґ відкрито бронзову скульптуру «НАДІЯ для України та всіх інших місць, де тривають конфлікти» (у співавторстві з Є. Зігурою). Окрім моральної, також надає вагому фінансову допомогу Україні в її боротьбі з армією РФ. Є членом волонтерської організації «ФРОНТ АРТ», в яку він для потреб фронту жертвує кошти, виручені за продані картини. Зокрема його виставка, проведена 2024 у Києві, зібрала кошти на 3 машини швидкої допомоги. Отримував почесні грамоти та відзнаки від Міністерства закордонних справ України, посольства України в Данії, українського військового підрозділу «Птахи Мадяра» та 40-ї окремої артилерійської бригади імені Великого князя Вітовта Збройних сил України.