Робітнича газета

Визначення і загальна характеристика

«РОБІТНИ́ЧА ГАЗЕ́ТА» — газета. Видавали в Києві 1957–2007 українською мовою (усього — 13 920 чисел) та 1957–2019 — російською мовою («Рабочая газета»). 1990–96 мала назву «Робітнича газета України». Орган ЦК КПУ. У радянські часи друкували 6 разів на тиждень накладом 78 тис. примірників українською мовою та 121 тис. російською, згодом — тричі на тиждень. Після відновлення незалежності України редакція газети позиціонувала себе правонаступницею «Робітничої газети», що виходила у світ від березня 1917 за редакцією В. Винниченка. Основні рубрики останніх років: «Долі людські», «Наші традиції», «Пригорща новин», «Садівник», «Спорт», «Таке життя», «Телетиждень», «Тільки факти». Мала численні додатки: «Література і мистецтво» (1960–70), «День поезії» (1961), «Робітнича творчість» (1961–71), «Про цікаве та незвичне» (1967–68), «“Робітнича газета”: спецвипуск» (1967), «Сторінка молодого робітника» (1967–70), «Урядовий вісник» (1998–2004), «Деловой вторник» (2000–02). У різні роки газету редагували: Е. Бабенко-Півторадні, М. Балтянський, В. Басараб, І. Бистрозоров, В. Бурлай, І. Валько, М. Горошко, О. Гресь, П. Євсєєв, Є. Карасійчук, А. Кацай, Ю. Лазебник, В. Литвин, Г. Литвин, М. Логвиненко, О. Семенов, В. Стадниченко, І. Тетерук, Я. Фальо, М. О. Шибик та ін. 2007 головний редактор — А. Криволапов.

Завантажити статтю