Продовольчий комплекс

Визначення і загальна характеристика

ПРОДОВО́ЛЬЧИЙ КО́МПЛЕКС — cукупність взаємопов’язаних сфер, що об’єднує виробництво, перероблення, інфраструктурне забезпечення, розподіл і споживання сільськогосподарської продукції. Центральною ланкою П. к. є сільськогосподарське виробництво, що здійснюють сільськогосподарські підприємства, фермерські господарства та господарства населення (див. Аграрна економіка). Наступний етап чи ланка — харчова промисловість та її галузі, зокрема м’ясо-молочна, плодоовочеконсервна, хлібопекарська, що забезпечують перероблення сільськогосподарської продукції тваринного та рослинного походження, виробництво кінцевої продукції. Третя сфера — обслуговуюча, що поєднує підприємства й організації ринкової інфраструктури, а також технічного, ветеринарно-санітарного, організаційно-правового обслуговування та наукового забезпечення. Четверта сфера — реалізаційна, її функціями є заготівля, збереження, реалізація продукції, що здійснюють підприємства оптової і роздрібної торгівлі, харчування, споживчої кооперації, ринки й інші комерційні структури. 

Місія П. к.: забезпечення населення у відповідні терміни у необхідних обсягах, асортименті та якості економічно та фізично доступними продуктами харчування; регулювання розподілу виробництва продуктів харчування щодо споживання у натуральному та переробленому вигляді; створення продовольчих фондів і резервів державного та регіонального рівнів у розмірі мінімального забезпечення населення продуктами харчування у межах споживчого кошика при надзвичайних ситуаціях, а також для підтримки балансу попиту та пропозиції на продовольчому ринку й кон’юнктури цін; формування, контроль і регулювання прозорих каналів просування продуктових потоків від виробника до кінцевого споживача за допомогою розвитку інфраструктури продовольчого ринку; підвищення рівня самозабезпеченості країни за окремими імпортозалежними групами продовольства; збалансованість виробництва і споживання продуктів харчування відповідно до норм раціонального харчування. 

На динаміку розвитку компонентів, що формують П. к., впливають численні чинники, починаючи від кліматичних і ґрунтових умов, рівня розвитку технологій і закінчуючи зміною уподобань споживачів продовольчої продукції. Кінцевий результат функціонування П. к. значно залежить від налагодження інтеграційних зв’язків між компонентами продуктових ланцюжків, ефективного менеджменту та регуляторного впливу держави. Стійкість П. к. і його складових визначає їхню здатність протягом певного часу забезпечувати достатню, відповідну та доступну їжу для всіх, незважаючи на різні, навіть непередбачені виклики. Наразі у багатьох країнах, охоплених конфліктами, екстремальними кліматичними умовами та економічним спадом, а також у країнах із високою нерівністю доходів населення страждає від голоду, недоїдання, неякісного харчування. 

П. к. України після економічної кризи 1990-х рр. поступово нарощує виробництво сільськогосподарської продукції і забезпечує у загальному продовольчу безпеку країни. Однак рівень споживання таких важливих для організму людей продуктів, як м’ясо, молоко, риба, плоди і ягоди є нижчим від раціональних фізіологічних норм, що негативно впливає на калорійність середньодобового раціону населення та споживання ним макро- і мікроелементів. Ріст населення планети, розширення попиту на різноманітність продуктів харчування у країнах економічного зростання, негативний вплив кліматичних змін на стан ґрунтів, водних ресурсів і сільськогосподарське виробництво — виклики, що обумовлюють нові підходи до організації функціонування сфер П. к. 

Із появою цифризації у П. к. з’явилися нові технології та інструменти, що мають потенціал революційних змін. Нові технології агроекологічного сільськогосподарського виробництва, вдосконалення селекції рослин і тварин дозволяють харчовій промисловості отримувати сировину для виробництва здоровіших, безпечніших та більш поживних продуктів, що відповідають очікуванням споживачів. Циркулярні продовольчі системи у процесі зберігання та перероблення розширюють доступ до продуктів харчування шляхом сприяння запобіганню утворення відходів, спільному використанню ресурсів, розвитку соціальних підприємств. Упровадження технологій блокчейн забезпечує прозорість, відстежуваність процесів у продуктових ланцюжках та на продовольчих ринках, що дозволяє обмежувати втрати на стиках сфер, оптимізувати використання ресурсів та своєчасно реагувати на зміни попиту.

Завантажити статтю