Жайворон Михайло Микитович

ЖА́ЙВОРОН Михайло Микитович (01. 09. 1953, с. Кочичине Ємільчинського, нині Звягельського р-ну Житомирської обл.) — письмен­ник, критик, журналіст. Член НСПУ (2019), НСЖУ (1989). Премії імені М. Клименка (2010), імені В. Юхимовича (2020), імені І. Огієнка (2021), імені П. Куліша (2022), К. Мандрик-Куйбіди (2023), імені І. Сльоти, «Благовіст» (обидві — 2024). Закінчив Житомирський педагогічний ін­ститут (1974), ВПШ ЦК КПУ (Київ, 1983). Працював у редакції ємільчинецької газети «Народна трибуна» (1974—81), старшим редактором Житомирського облтелерадіокомітету (1983—90). Засновник і головний редактор тижневика «Житомир» (1990—2000), редактор одно­ймен­ного видавництва (2000—10). Понад 15 р. пере­бував на державній службі. На творчій роботі. Поезія Ж. — вишукана філософська лірика, добірний зразок силабо-тонічного віршува­н­ня. Пише про війну, життя, коха­н­ня, природу, майстерно вимальовує сюжет і додає йому особливе метафоричне обрамле­н­ня. Твори друкували у літературно-мистецьких збірниках та альманахах «Вітрила» (1975), «Крила» (2017), «Понад усе нам — Україна», «Медобори», «ПАРК Шодуара» (усі — 2018), «У пошуку альтернативи: Поезія сучасної України» (2020), «У рідному краї і серце спів­ає», «Натхнен­ні Лесею» (обидва — 2021), «Сівач» (2024), журналах «Березіль», «Українська мова і література в школі» тощо. Автор збірника «Енергетична Мекка України» (2002), посібників «Влада слова: Інформаційний ресурс паливно-енергетичного комплексу України» (2004), «Формула успіху» (2009), ви­дань «По вірі буде вам: [про М. Пухтаєвича — українського бізнесмена]» (2012), «Хто ж він, Михайло Пухтаєвич?» (2014), «Камо грядеши?» (2019; усі — Житомир). Упорядник двомовної збірки української поезії спротиву «Поетична вАрта» (Будапешт, 2024).

Завантажити статтю