Ходанич Петро Михайлович

ХОДА́НИЧ Петро Михайлович (28. 06. 1951, с. Раково Пере­чинського, нині Ужгородського р-ну Закарпатської обл.) — письмен­ник, літературо­знавець, майстер різьбле­н­ня на дереві, педагог. Чоловік Л. Повх. Член НСПУ (1984; у 2005—12 — голова Закарпатської обласної організації), НСМНМУ (1995). Кандидат педагогічних наук (2000). Заслужений майстер народної творчості України (2021). Премії імені Ф. Потушняка (2001, 2006, 2008, 2012, 2019, 2021), імені І. Вільде (2009), «Карпатська корона» (2010), імені Зореслава (2013). Закінчив Ужгородське училище прикладного мистецтва (1970), Літературний ін­ститут у Москві (1980). Працював в Ужгороді: художником Закарпатського комбінату Художнього фонду УРСР (1973—85), викладачем училища прикладного мистецтва (1980—82), ін­ституту інформатики, економіки і права (1995—2004), ін­ституту післядипломної педагогічної освіти (2004—24). Дебютував 1975 оповіда­н­ням «Юлька» в газеті «Радянське село». Автор оповідань, повістей, романів та драматичних творів. У них по­єд­нує трагікомічне і драматичне, дотримується сценічних умовностей. Прототипи його героїв — пере­важно сучасники та історичні по­статі. Друкувався у журналах «Київ», «Січеслав», «Дзвін», «Вежа», «Малятко», «Дукля», «Дружно вперед» (обидва — Словач­чина), числен­них альманахах, збірниках та антологіях. Багаторазовий учасник обласних, всеукраїнських та між­народних (Румунія, Словач­чина, Угорщина, Чехія) художніх ви­ставок. Як різьбяр спеціалізується на виготовлен­ні круглої та рельєфної пластики у дереві на теми села, ремісництва. Створив низку творів сакрального різьбярства: іконостаси, престоли, жертовники, аналої тощо в храмах Закарпатської обл. Автор ідей і упорядник антологій «Закарпатське оповіда­н­ня ХХ столі­т­тя» (2002), «Kárpátokon Innen És Túl» («По обидва боки Карпат», 2010); моно­графій «Письмен­ники Срібної Землі» (2006) і «Деревʼяна пластика Закарпа­т­тя» (2020, спів­авт.). Спів­автор ви­дань «Педагогічна освіта на Закарпат­ті» (2003), «Педагогічна енциклопедія Закарпа­т­тя» у 2-х т. (2021—22; усі — Ужгород). Окремі твори пере­кладені угорською, словацькою, німецькою, російською, чеською мовами.

Завантажити статтю