Успенський Федір Іванович

УСПЕ́НСЬКИЙ Федір Іванович (07(19). 02. 1845, с. Горки Ко­стромської губ., Росія — 10. 09. 1928, Ленін­град, нині Санкт-Петербург) — історик, славіст, археолог. Доктор історії (1879), академік РАН (1900) і АН СРСР (1925). Закінчив Ко­стромську духовну семінарію (1866) та Санкт-Петербурзький університет (1872), де був залишений для під­готовки до професорського зва­н­ня. 1872 опублікував першу працю «Первые славянские монархии на Северо-Западе» (1-а премія імені Кирила та Мефодія). 1874—94 працював у Новоросійському університеті (Одеса): від 1879 — ординарний професор загальної історії. 1876—86 пере­бував у закордон­ному від­ряджен­ні, досліджував грецькі та словʼянські рукописи у західноєвропейських сховищах. Від 1890 — голова Історико-філологічного товариства при Новоросійському університеті, організував при ньому секцію візантиністики, редагував науковий орган цього товариства — «Летопись Историко-филологического общества при Новорос­сийском университете» (т. 1—5). Ініціатор створе­н­ня, 1895—1914 — директор Російського археологічного ін­ституту в Стамбулі. Керував археологічними роз­копками та екс­педиціями з роз­шуку та ви­вче­н­ня письмових і речових памʼяток на території Туреч­чини, Болгарії, Греції, Сербії. Досліджував історію Візантії та історію її культури. Зібрав, систематизував, про­аналізував та вперше опублікував числен­ні важливі письмові та речові памʼятки, що нині становлять вагому частину основного фонду джерел з історії, мистецтва і культури Візантії та пів­ден­нословʼянських країн. За його редакцією 1922—27 ви­дано остан­ні 3 томи (23—25-й) «Византийского времен­ника».