Свіжак Оксана Іванівна
СВІЖА́К Оксана Іванівна (18. 12. 1986, Луцьк) — живописець. Премія імені М. Дерегуса (2010). Членкиня НСХУ (2011). Закінчила Національну академію образотворчого мистецтва і архітектури в Києві (2011; майстерня В. Гуріна). Відтоді до 2016 працювала викладачем живопису, рисунку та композиції на кафедрі графічного дизайну в Коледжі мистецтв та дизайну Київського університету технологій та дизайну. 2016 відкрила приватну художню студію «Svizhak Stuio». Традиції реалістичного мистецтва художниця поєднує із прийомами імпресіонізму та експресіонізму, експериментуючи в царині кольору та форми. Її жанровим вподобанням є пейзаж (віддає перевагу пленеру). Блискучі за виконанням краєвиди наповнені світлом; колір у тонах і півтонах неначе пульсує, мерехтить, переливається. Учасниця обласних, всеукраїнських мистецьких виставок від 2007. Персональні — у Києві (2008, 2015—16, 2018—19), Одесі, Луцьку, Ковелі (Волинська обл.; усі — 2009). Деякі твори С. зберігають у Національному музеї Т. Шевченка (Київ), Музеї сучасного українського мистецтва Корсаків (Луцьк), Музеї-галереї Т. Шевченка (Пекін), Художньому музеї м. Оструда (Польща), Аджарському музеї образотворчих мистецтв (Батумі, Грузія).
Додаткові відомості
- Основні твори
- «Флорівський монастир» (2008), «Після хрещення» (2009), «Відлуння літ минулих» (2011), «П’янкий запах півоній», «Далекий вогник», «Незабутні» (усі — 2015), «Вогні Батумі», «Гуцульський двiр», «Пора солодкого граната» (усі — 2018), «У тіні Золотих воріт» (2019).
Фотоілюстрації
Завантажити статтю
Людина 
