ГУ́РІН Василь Іванович (18. 03. 1939, с. Первомайське Крим. обл., нині смт АР Крим — 10. 09. 2018, Київ) — живописець і педагог. Батько В. Гуріна. Народний художник України (1992). Дійсний член АМУ (1997). Орден «За заслуги» 3-го ступеня (1998). Член НСХУ (1968). Закінчив Київський художній ін­ститут (1965; викл. В. Забашта, К. Трохименко, Л. Чичкан). Працював у ньому (нині Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури): від 1969 — викладач, від 1987 — професор, від 1989 — завідувач кафедри живопису та композиції, від 1966 очолював живописну майстерню. Голова Київської організації НСХУ (1997–2005). Учасник всесоюзних (від 1965), республіканських (від 1966) мистецьких ви­ставок. Персональні — у Сімферополі, Миколаєві, Херсоні, Черкасах, Івано-Франківську, Чернівцях, Ужгороді, Києві (1999–2000). Основні роботи — у галузі станкового живопису. Пейзажні композиції митця роз­кривають умі­н­ня пере­конливо від­творювати непо­вторне роз­маї­т­тя краси України. В основі творчості — спів­від­несе­н­ня насиченої, бурхливої живописності з під­порядкованою чіткому задумові композицією. Твори Гуріна по­значені символізмом, оригінальною композицією, пошуками колірних тональних спів­від­ношень теплих і холодних фарб. Роботи зберігаються в НХМ, Сімферопольському, Кр­аматорському (Донец. обл.), Чернігівському, Дні­пропетровському, Стахановському (Луган. обл.) ХМ.