Рубець Олександр Іванович

РУБЕ́ЦЬ Олександр Іванович (01(13). 10. 1837, м. Чугуїв, нині Харківської обл. — 28. 04(11. 05). 1913, м. Стародуб Чернігівської губ., нині Брянської обл., РФ) — композитор, хоровий диригент, педагог, фольклорист. Походив із козацько-старшинського роду. Закінчив 1-у Київську гімназію (1858), Ніжинський ліцей (нині Чернігівська обл., 1861), Санкт-Петербурзьку консерваторію (1886), де й працював: від 1879 — професор; також керував хоровими класами у жіночих ін­ститутах Санкт-Петербурга. Автор низки вокальних і хорових творів; посібників «Метод преподавания первоначальных музыкальных сведений и сольфеджио» (1867), «Краткая музыкальная грам­матика» (1875), «Музыкальная азбука» (1876); під­ручника «Одноголосное сольфеджио» (використовують донині, остан­нє ви­да­н­ня — 2005; усі — Москва). Уклав «Био­графический лексикон рус­ских композиторов и музыкальных деятелей» (Санкт-Петербург, 1879; 1886). У 1872 при­дбав і подарував консерваторії бібліотеку графа Демидова (рукописи російських композиторів), 1873 — колекцію музичних інструментів середньоазійських народів (склали основу інструментального музею консерваторії). 1868 збирав українські пісні на Кубані, 1869 — на центральноукраїнських землях, 1874 — у Чорноморському краї та пів­ден­них губерніях Російської імперії. Видав «Сборник украинских народных песен» (Санкт-Петербург, 1870, вип. 1—2; 1872, вип. 3), «Двести шестнадцать народных украинских напевов: для пения без со­провождения» (Москва, 1872). Мелодії з цих збірників використовували у своїх творах П. Чайковський, М. Римський-Корсаков, М. Мусоргський. 1870 Р. поклав на музику поезію Т. Шевченка «Думи мої, думи мої», 1878 позував І. Рєпіну для картини «Запорожці пишуть листа турецькому султанові» (став прототипом козака з люлькою). 1895 внаслідок не­вдалої операції втратив зір, пере­їхав до Стародуба. Від­крив і утримував власним коштом у місті музичну школу, школу малюва­н­ня, курси крою і шиття, побудував кінотеатр. Серед його учнів на Стародубщині — К. Ісаченко. Опублікував «Сочинения: Пре­дания, легенды и сказания стародубской седой старины, записан­ные по рас­сказам дорогой для меня няни Варвары» (Стародуб, 1911), спогади про 1-у Київську гімназію (1911) і Санкт-Петербурзьку консерваторію (1912, у г. «Новое время»).

Завантажити статтю