Палладін Володимир Іванович

ПАЛ­ЛА́ДІН Володимир Іванович (11(23). 07. 1859, Москва — 03. 02. 1922, Петро­град, нині Санкт-Петербург) — ботанік, біо­хімік та фізіолог рослин. Батько Олександра, дід Тетяни Палладіних. Професор (1886), академік РАН (1914). Закінчив Московський університет (1883), де був залишений для під­готовки до професорського зва­н­ня. Від 1887 — професор Новоолександрійського ін­ституту сільського господарства та лісівництва (Харків). 1889 захистив докторську дисертацію. 1889—97 — засновник і завідувач кафедри анатомії та фізіології рослин Харківського університету. 1893—94 пере­бував у науковому від­ряджен­ні за кордоном, працював у лабораторіях Німеч­чини. 1897—1901 — завідувач кафедри фізіології та анатомії рослин Варшавського університету, водночас — директор Варшавського помологічного саду; від 1901 — завідувач кафедри фізіології рослин Санкт-Петербурзького університету; від 1904 — завідувач кафедри ботаніки Вищих Бестужевських курсів (Санкт-Петербург). Від 1914 — у структурі РАН (із пере­рвою), зокрема очолював ботанічну лабораторію. Від 1917 мешкав у Харкові та Криму, 1920—21 — директор Нікітського ботанічного саду та викладач Таврійського університету (Сімферополь). Основоположник школи фізіологів і біо­хіміків рослин. Досліджував процес диха­н­ня рослин та участь у ньому ферментів, утворе­н­ня ферментів, особливості ко­ординації їхніх дій та процеси пере­творе­н­ня білків. Створив теорію диха­н­ня рослин як сукупності ферментативних процесів; довів наявність хромогенів у рослин; встановив різницю між запасними білками і білками протоплазми, а також між первин­ними і вторин­ними продуктами роз­паду білків.

Завантажити статтю