Вакуленко Володимир Володимирович

ВАКУ́ЛЕНКО Володимир Володимирович (псевдоніми і криптоніми: Володимир Вакуленко-К., вкв; 01. 07. 1972, с. Капитолівка Ізюмського р-ну Харківської обл. — похований 12. 05. 2022 в м. Ізюм, пере­похований 06. 12. 2022 у Харкові) — письмен­ник, пере­кладач, громадський діяч. Герой України (2025, посмертно). Орден «За заслуги» 3-го ступеня (2024, посмертно). Лауреат конкурсу патріотичної поезії «Золотий Тризуб» (2011), літературної премії імені Олеся Ульяненка (2012), конкурсів імені Леся Мартовича, «Коронація слова» (обидва — 2014), «Українська революція 1917—1921 років» (2018), фестивалю-конкурсу «Поетичний десант у Словʼянську» (2019), конкурсу імені О. Масельського (2019—20), дипломант конкурсу «Гранослов» (2016). Після закінче­н­ня середньої школи на­вчався 1989—90 в Ізюмському СПТУ № 24 за фахом кухар-кондитер. Працював робітником на кухні, вантажником, ремонтником. Друкувати почали 2001 у періодиці. Писав пере­важно для дітей. Свою творчість характеризував як «контрлітература», називаючи так екс­периментальний стиль на ґрунті постмодернізму, модернізму та неокласицизму, з елементами логічного абсурдизму. Окремі твори пере­кладені кримськотатарською, білоруською, німецькою, англійською, есперанто та ін. мовами. Автор числен­них публікацій у журналах, антологіях, альманахах як в дорослих ви­да­н­нях, так і в дитячих. Упорядник та спів­упорядник кількох друкованих проєктів, організатор і учасник числен­них літературних акцій та фестивалів. Захоплювався нумізматикою, писав стат­ті на цю тему в електрон­них джерелах. Учасник Революції гідності, 18 лютого 2014 був поранений у Маріїнському парку під час сутички з «тітушками». Від 2015 за­ймався волонтерством. На­прикінці березня 2022 рідне село, де мешкав письмен­ник, окупували російські війська. Згодом за доносом окупанти викрали Володимира Вакуленка, а пізніше роз­стріляли. Після звільне­н­ня Збройними силами України території від загарбників його тіло виявили в місці масового похова­н­ня в Ізюмі. Письмен­ник залишив у схові щоден­ник, який вів під час окупації, після звільне­н­ня села його зна­йшли, оцифрували й пере­дали на зберіга­н­ня у Харківський літературний музей (поки не оприлюднювали).