Юркевич Лев Йосипович

ЮРКЕ́ВИЧ Лев Йосипович (псевдоніми: Л. Рибалка, E. Nicolet, Причепа та ін.; 19(31). 08. 1883, с. Криве Сквирського пов. Київської губ., нині Житомирського р-ну Житомирської обл. — 24. 10. 1919, Москва) — політичний діяч, публіцист. Син Йосипа, чоловік Марії, батько Юрія Юркевичів. Член РУП (1904), один із засновників УСДРП (1905). На­вчався в Університеті св. Володимира у Києві (від 1903, від­рахований за участь у революційних гуртках). 1907 емігрував до Швейцарії, де в Женеві закінчив університетську освіту. Від 1911 мешкав у Франції, Львові, а від 1914 — знову в Швейцарії. Використовуючи чималу спадщину, що ді­сталася йому від батька, заснував і видавав у Львові щомісячник УСДРП «Наш голос» (1910—11), фінансував київський журнал «Дзвін» (1913—14), друкувався у ньому під псевдонімом Л. Рибалка. Автор брошур, присвячених національному питан­ню та про­блемам робітничого руху, зокрема «Національна справа і робітництво», «Кляси і су­спільство» (обидві — 1913). Від­стоюючи ідею української пролетарської революції, ви­ступав проти українського міщанства та орієнтації на Австро-Угорщину й Німеч­чину. У «Дзвоні», брошурах, а також у часописі «Боротьба» (Женева, 1915—16, 7 випусків), який він фінансував і видавав, під псевдонімом E. Nicolet полемізував із Д. Донцовим із приводу «буржуазно-націоналістичної» позиції остан­нього щодо від­окремле­н­ня України від Росії та входже­н­ня до складу Австро-Угорщини, під­давав осудові українську буржуазію в Російській імперії (за рабську під­тримку царизму) та емі­грантський Союз визволе­н­ня України (як агентів австро-угорського і німецького імперіалізму). Його від­критий лист, адресований 2-й Між­нар. конференції соціалістів у Кінталі (Швейцарія) 1916, опубліковано в Лозан­ні (Швейцарія) у ви­гляді брошури під на­звою «LʼUkraine et la guerre». Ю. критикував шовіністичне, централістське мисле­н­ня російських більшовиків і захищав необхідність української автономії, окремої української пролетарської революції та УСДРП. В. Ленін, вважаючи Ю. небезпечним противником, інтригував проти нього. 1917 в Женеві Ю. видав брошуру «Рус­ские социал-демократы и национальный во­прос», що була одним із найкращих зразків критики ленінської позиції демократичного централізму і його національної політики (український пере­клад — Мюнхен, 1926, К., 2012, англійський — у «Journal of Ukrainian Studies», 1982). Після Лютневої революції 1917 намагався повернутися в Україну, помер від тифу.