Соломарський Олександр Іванович

СОЛОМА́РСЬКИЙ Олександр Іванович (30. 06(12. 07). 1897, м. Єйськ, нині Краснодарського краю, РФ — 12. 06. 1980, Київ) — режисер, актор, педагог. Народний артист Казахської РСР (1943) та УРСР (1954). Сценічну діяльність роз­почав 1922 у Києві. Один із засновників Київського театру юного глядача, водночас 1924—31 — актор і режисер, 1953—61 — головний режисер. 1930 заснував дитячий театр у м. Сталіно (нині Донецьк). 1937—39 — головний режисер Новосибірського театру «Червоний факел» (РФ), 1939—44 — Російського театру в м. Алма-Ата (нині Алмати), 1944—53 — Одеського російського драматичного театру. 1954—78 — професор Київського ін­ституту театрального мистецтва. Здійснив низку по­становок української та зарубіжної драматургії. У Київському театрі юного глядача по­ставив концерт-ви­ставу «Тарас Шевченко» (1929) та пʼєсу «Думи мої...» («Слово правди») Ю. Костюка, присвячену Т. Шевченкові (1954, разом із режисером О. Забродою). Серед ролей — Хлестаков («Ревізор» М. Гоголя), Сава Чалий (одно­ймен­на пʼєса І. Карпенка-Карого), Вільгельм Телль (одно­ймен­на пʼєса Ф. Шіл­лера); по­становок — ви­стави «Хто винен?» І. Карпенка-Карого, «Платон Кречет», «Фронт» О. Корнійчука, «Остан­ні» М. Горького, «Два веронці» В. Шек­спіра.