Слющинський Богдан Васильович

СЛЮЩИ́НСЬКИЙ Бог­дан Васильович (01. 04. 1947, с. Стрептів Новомилятинського, нині Львівського р-ну Львівської обл. — 09. 04. 2022, м. Маріуполь Донецької обл.) — соціолог, письмен­ник, композитор. Доктор соціологічних наук (2011), професор (2011). Член НСПУ (2002), Національної всеукраїнської музичної спілки (2003). Дипломант між­народного фестивалю ліричної пісні «Отчий дім» імені Є. Мартинова (1990), лауреат між­народних фестивалів естрадної пісні імені І. Дунаєвського (2004) та імені К. Шульженко (2006). Закінчив Львівські музичне училище (1971) та політехнічний ін­ститут (1974), Хабаровський ін­ститут культури (РФ, 1980), Між­регіональну академію управлі­н­ня персоналом (Київ, 1993). Працював викладачем дитячих музичних шкіл Львова (1971—72) та смт Тимовське (Сахалінська обл., РФ, від 1972, у 1974—79 — директор), 1979—83 — завідувач від­ділу культури Тимовського райвиконкому; 1983—85 — за­ступник директора Палацу культури металургів (м. Жданов, нині Маріуполь); 1986—1996 — завідувач від­ділу культури Маріупольського міськвиконкому, 1998—2000 — міськради; 2001—03 — доцент кафедри соціології та інженерної педагогіки Приазовського технічного університету (Маріуполь); від 2003 — у Маріупольському університеті: 2004—07 — декан філологічного факультету, від 2005 — професор кафедри соціально-політичних дисциплін, від 2011 — завідувач кафедри філософії та соціології. Засновник і редактор (1998—2000) літературно-художнього альманаху «Маріуполь». У смт Тимовське заснував крає­знавчий музей, що діє і донині, дитячу художню та хорео­графічну школи, музей діючої кіно­апаратури, кінофотоклуб «Тим», якому було присвоєне зва­н­ня «народного»; у Маріуполі — Історичну бібліотеку імені М. Грушевського, музей побуту та етно­графії населе­н­ня Приазовʼя, літературний музей, камерний ансамбль «Ренесанс», школу мистецтв. Наукові дослідже­н­ня: історія су­спільно-політичної думки, соціальних та демократичних рухів; соціологія; соціологія культури, музичної культури, управлі­н­ня, між­культурної комунікації; інформаційна культура; політологія; етнокультура і етнодержаво­знавство. Автор поетичних збірок та збірки малої прози, а також низки оповідань («Роз­думи», «Пере­селенці», «Далекі береги», «Ювілей», «Рекордсмени», «Водяне пекло», «Мати», «Весільна трійка», «Ново­бранці», «Ідол» та ін.). Поезію та прозу друкували в колективних збірниках «Мы — из Азовья» (1999), «Город Марии» (2000, 2001, 2003, 2005), «Земле рідна колискова: українські поети Донеч­чини» (2001), альманахах «Маріуполь», «Прибой», «Здесь Я», «Мариуполь в созвездии лиры» тощо; музичні твори — у збірниках «Моя Донеч­чина» (1998), «Золотий колодязь: пісні членів обласного творчого обʼ­єд­на­н­ня композиторів Донеч­чини» (2001), у власному збірнику «Зоряне небо» (Маріуполь, 2005). Загинув внаслідок влуча­н­ня осколка снаряда в серце під час російської агресії й веде­н­ня активних бо­йових дій на території міста.

Літ.: Бог­дан Васильович Слющинський: Бібліогр. покажч. Маріуполь, 2012; 2017.