Сажинська Ірина Віталіївна

САЖИ́НСЬКА Ірина Віталіївна (псевдоніми: Сажа, Сажа Сажинська; 09. 08. 1994, Запоріж­жя) — письмен­ниця, пере­кладачка, ілюстраторка. Членкиня НСПУ (2019). Між­народна німецько-українська літературна премія імені О. Гончара (2020). Закінчила Національний університет «Запорізька політехніка» (2016). Працювала літературною інтервʼюеркою проєкту «РІД» (2018—20), від 2021 — комунікаційниця ПрАТ «НЕК “Укр­енерго”» (Київ). Авторка збірок поезій, а також романів «Висівки», «Джел­ліфіш» та «Триптих». Твори публікували в часописах «Запорозька Січ», «Літературна Україна», «Українська літературна газета», «Дзвін», «Хортиця», «Полымя» (Білорусь), альманахах «Хортицькі дзвони», «Кругозір», «Не міліють джерела Дні­прові», «Гранослов», «Палісадник» та ін., колективних збірниках «Вірш солдату», «Скажіть, що ви живі», антологіях «25 до 30», «Армія. Мова. Віра». Вірші С. пере­кладено на іврит, англійською, польською, білоруською, російською, французькою та німецькою мовами. У пере­кладацькому доробку — «Скафандр і метелик» Ж.-Д. Бобі (з французької мови), вірші О. Гронської та Г. Тихонової (з білоруської). Ілюструє власні книги та ін. авторів («Мурахи Йоган­на Себастьяна» Є. Жарікової, «Поміж жіночих звивин» Л. Мудрак, «Ефект близькості» Т. Власової, «Маяк і маятник» С. Дідух-Романенко, «Діти жонглюють камі­н­ням» І. Мисяка тощо), мистецькі проєкти.