Пішванов Микола Іванович

ПІШВА́НОВ Микола Іванович (12. 08. 1908, с. Нижньо-Ханжонковськ, нині у межах м. Макіївка Донецької обл. — 1970, Київ) — актор. Закінчив Харківський музично-драматичний ін­ститут (1930). У 1932—36 — актор театру «Березіль» (Харків), Харківського українського драматичного театру імені Т. Шевченка, 1937—39 — Полтавського театру музичної драми, 1939—41 та 1947—60 — у Державному республіканському театрі юного глядача у Києві. У 1941—43-х рр. з групою акторів спочатку допомагав радянським бійцям на фронті, потім працював у театрах Києва, зокрема Міському українському драматичному театрі імені Т. Шевченка, Театрі М. Садовського. Від 1960 — у Київському українському драматичному театрі імені І. Франка. Актор багато­гран­ного творчого обдарова­н­ня, утілив плеяду яскравих, різних за характером образів в українському театрі та кіно. Помітною є його шевченкіана. Образ Т. Шевченка створив у ви­ставі «Великий Кобзар» до 130-ї річниці від дня народже­н­ня поета (1944, м. Стрий Дрогобицької, нині Львівської обл., Державний театр музичної комедії УРСР у Києві, інсценізація та по­становка М. Вельямінова-Зернова) та у ви­ставі пʼєси «Слово правди» Ю. Костюка (1954, Державний республіканський театр юного глядача у Києві, режисери О. Соломарський та О. Заброда). Зі­грав також роль Якимахи у драмі «Пророк» І. Кочерги (1961, Київський український драматичний театр імені І. Франка, режисер Г. Юра). До шевченківської теми актор звернувся і в кіно, зі­гравши роль Гната Карого у к/ф «Назар Стодоля» (1937, Одеса, «Українфільм», режисер Г. Тасін) та Сидорка у картині «Сон» (1964, Київська кіностудія художніх фільмів імені О. Довженка, режисер В. Денисенко).