Чолган Іларіон Іванович

ЧОЛГА́Н Іларіон Іванович (псевдоніми: І. Алексевич, В. Наглоч, І. Головацький; 24. 12. 1918, с. Сапогів, нині Чортківського р-ну Тернопільської обл. — 13. 02. 2004, Нью-Йорк, похований у м-ку Бавнд Брук, шт. Нью-Джерсі, США) — драматург, прозаїк, лікар-геніколог. Батько І.-І. Чолгана та Р.-Х. Чолган-Ленчур. Член НСПУ. Доктор медицини. На­вчався на медичному факультеті По­знанського університету (Польща), Львівського медичного ін­ституту (від 1939), закінчив медичні студії у Ві­денському університеті (1944). Спів­працював від середини 1930-х рр. із львівськими газетою «Діло» та журналом «Назу­стріч» (у Відні був його вла­скором, писав стат­ті про мистецьке життя столиці Австрії та Західної Європи), в яких дебютував новелами та оповіда­н­нями. Під час 2-ї світової війни опинився у таборах для пере­міщених осіб у м. Ландек (Австрія), де почав писати драматичні твори. Спів­працював із Театром-студією Й. Гірняка та О. Добровольської, Театром В. Блавацького. 1945 написав першу пʼєсу в жанрі замаскованого літературно-театрального кабаре — «Замотеличене теля», в якій з гумором від­образив табірне життя. Ви­ступав у різних жанрах — пере­важно комедійних: «Блакитна авантюра», «Сон української ночі», «Замотеличене теля-2», «Хождєніє Мамая». Усі вони були по­ставлені в Театрі-студії й з успіхом йшли 1946—48 в українських таборах, де гастролював театр, а роль Мамая грав сам Й. Гірняк. Писав комедії у стилі «ревʼю» й мотивував це тим, що він дуже зручний для ви­школу актора в усіх театральних жанрах. Пʼєса «Провулок Святого Духа» 1949 була по­ставлена Театром В. Блавацького в Мюнхені, а згодом у Реґенсбурзі (обидва — Німеч­чина), «Загублений скарб» 1953 по­ставив брат Мирон Ч. в Українському театрі в Америці. Інші пʼєси: «Діти Дажбога» (1949), «Мамай невмирущий» (1956), «Дума про Мамая» (1989). Оста­н­ня була своєрідним мистецьким символом усієї творчості Ч., в ній автор справедливо дав підзаголовок «сюр­реалістична панорама американської України другої половини 20 столі­т­тя». Стилістична й тематична своєрідність драматургії письмен­ника повʼязана із класичною траве­стійно-бурлескною українською культурною традицією, з ігровим полістилістичним методом театру Л. Курбаса «Березіль». У ній сконцентрувалися тогочасні ритми й на­строї, захопле­н­ня цирком, кіно і мюзик-гол­лом. У цих пʼєсах без­ліч іронічних збивок, гри словами та їхнім змістом, що властиві сучасному постмодернізму. Проза Ч. цілком роз­будовується на любовних історіях, в яких стільки життя, молодості, бажа­н­ня. 1990 у Нью-Йорку ви­йшла друком збірка його драматичних творів «Дванадцять пʼєс без однієї», 1993 у Києві — книга прози «Дванадцять львівських оповідань». Пʼєса «Провулок Святого Духа» опублікована також в антології «Близнята ще зустрінуться» (К.; Л., 1997). Від 1949 — у США. Здобувши спеціалізацію у Пенсильванському університеті (м. Філадельфія), за­ймався приватною лікарською практикою в Нью-Йорку (1956—88).