Блавацький Володимир Іванович

Визначення і загальна характеристика

БЛАВА́ЦЬКИЙ Володимир Іванович (справж. — Трач; 15. 11. 1900, м. Косів, нині Івано-Фр. обл. — 08. 01. 1953, м. Філадельфія, шт. Пенсильванія, США) — актор, режисер, театральний діяч. Чоловік Є. Дичко. Мистецький кер. укр. театрів у Галичині й на еміграції (Німеч­чина та США). Б. роз­почав театр. діяльність як актор 1919 у театрі товариства «Укр. бесіда» під керівництвом В. Кос­сака, працював у трупах П. Сороки, Й. Стадника, О. Загарова у Львові (1921– 24). Тут він засвоїв реалістично-психол. принципи роботи над роллю та ви­ставою. Від 1924 — реж. у трупі В. Демчишина; 1926–27 — реж. «Людового театру» (Львів). Працював у харків. «Березолі» (1927–28); театрах ім. І. Тобілевича (1929–33), «За­грава» (1933–38), де модернізував театрал. естетику галиц. сцени. Після Леся Курбаса по­стать Б. по­стає найбільш без­ком­промісною у світо­гляд. плані. Від 1939 Б. працює реж. і актором Львів. театру ім. Лесі Українки. Це був кризовий період у творчості Б.: пониже­н­ня на театр. посаді, «пере­учува­н­ня» галиц. акторів на соцреаліст. кшталт і посиле­н­ня політ. тиску. Новим спалахом твор. активності Б. по­значений період нім. окупації (1941–43), коли він очолив колектив Львів. опер. театру. Спів­працював з Й. Гірняком. Після війни очолював Ансамбль укр. акторів у Німеч­чині та США. Був одночасно по­становником і актором ви­став: «Народний Малахій», «Мина Мазайло» М. Куліша (Кум, Мина Мазайло), «Батурин» за Б. Лепким (Мазепа), «Земля» за В. Стефаником (Максим), «Голгота» Г. Лужницького (Ісус Христос), «На полі крові» Лесі Українки (Юда), «Тріумф прокурора Дальського» К. Гупала (Дальський), «Антігона» Ж. Ануя (Креон), «Ворог» Ю. Косача (Асмут). На сцені Львів. опер. театру вперше в історії укр. театру зі­грав роль Гамлета у по­становці реж. Й. Гірняка за однойм. трагедією В. Шек­спіра (1943). Засн. Обʼ­єдн. мистців укр. сцени (1946). Автор низки театро­знав. праць, спогадів про спів­працю з Лесем Курбасом.

Літ.: Ревуцький В. В орбіті світового театру. К.; Х.; Нью-Йорк, 1995; Паламарчук О. ...А музи не мовчали. Л., 1996; Тарнавська М. Остап Тарнавський про Володимира Блавацького // Нові дні. 1997, берез.–квіт.; Гайдабура В. Театр, захований в архівах. К., 1998; Тарнавський О. «Гамлет» на українській сцені // Ві­доме й позаві­доме. К., 1999; Ревуцький В. «За­грава». Кілька слів про театр. Л., 2000; Гайдабура В. Містерія життя і сцени // Столичные новости. 2000, 14–20 нояб.; Левицька В. Талант театрального новатора // Свобода. Нью-Йорк, 2000, 1 груд.

В. М. Гайдабура

Завантажити статтю