Лук’яненко Олександр Вікторович
ЛУКʼЯ́НЕНКО Олександр Вікторович (19. 04. 1987, м. Комсомольськ, нині Горішні Плавні Кременчуцького р-ну Полтавської обл.) — історик, культуролог, письменник. Доктор історичних наук (2019), професор (2023). Премії імені імені В. Юхимовича (2013), імені Панаса Мирного (2018). Закінчив Полтавський педагогічний університет (2009), де відтоді й працює: від 2020 — завідувач кафедри культурології. Наукові дослідження: культура повсякдення освітян УРСР, релігійний компонент концепції «русского міра», еволюція політичної свідомості замкненої групи, культурогенез українців. Автор поетичних збірок «Філософія українського серця» (2010), «Храм» (2011), «Філософія родошанування» (2015), «Книгозбірня памʼяті» (2017), «Вокзал життя» (2018), «Випадкові пророки» (2019), «Добридень, сонце!» (2020), «Будиночок на розі» (2021); драм «Алхімія життя» (2012), «Stabat Mater» (2013), «Прованська казка» (2017); збірки реаліті-есе «Сто днів до будення: важкі кроки російсько-української війни» (2022; усі — Полтава). Окремі твори перекладені латиською мовою.
Додаткові відомості
- Основні праці
- Пошуки Бога: теорія та практика морально-етичного руху «Дзвенячі кедри...». 2009; Перехрестя стилів та епох: культура, побут та стиль життя населення країн Європи та Америки кінця ХІХ — початку ХХ століття. 2009; Освячена школа чи освічена паства? (світоглядні засади навчання у Великобританії ХІХ століття). 2010; In the Grip of De-Stalinization: Mosaics of Everyday Life of Pedagogical Institutes of the UkrSSR in 1953–1964. 2016; Myths and Legends of De-Stalinization The Debris of Everyday Perception of Politicians in the Minds of Educators of the UkrSSR in 1953–1964. 2018; «Найближчі друзі партії»: колективи педагогічних вишів України в образах щодення 1920-х — першої половини 1960-х років. 2019 (усі — Полтава).