Технічних проблем магнетизму Інститут

ТЕХНІ́ЧНИХ ПРОБЛЕ́М МАГНЕТ́ИЗМУ Ін­ститут НАНУ

Заснований 1970 і функціонував до 1991 як Харківське від­діле­н­ня Всесоюзного науково-дослідного ін­ституту електромеханіки (ХВ ВНДІЕМ) — головна організація в СРСР із роз­робле­н­ня корабельного електрообладна­н­ня в «маломагнітному» виконан­ні. Від 1991 — НДІ електромеханіки Держ­оборон­пром­машу України; від 1992 — Від­діле­н­ня магнетизму Ін­ституту електродинаміки НАНУ; від 2005 — Науково-технічний центр магнетизму технічних обʼєктів; від 2013 — Ін­ститут технічних про­блем магнетизму НАНУ; від 2022 у складі Ін­ституту про­блем машинобудува­н­ня НАНУ, який 2024 пере­йменовано в Енергетичних машин і систем Ін­ститут імені А. Під­горного НАНУ. Створе­н­ня ХВ ВНДІЕМ було зумовлене необхідністю викона­н­ня ріше­н­ня ВПК СРСР із забезпече­н­ня прихованості та захищеності за магнітним полем нових класів кораблів із немагнітними корпусами (атомних під­водних човнів проєктів ЦКБ «Малахіт» і «Лазурит» та тральників), в яких головним джерелом магнітного поля стало корабельне обладна­н­ня. Основою для створе­н­ня ХВ ВНДІЕМ став науковий колектив НДІ Харківського електромеханічного заводу та побудована в той час на околиці Харкова унікальна екс­периментальна база — магнітовимірювальний стенд для контролю зовнішнього магнітного поля корабельного електрообладна­н­ня. Важливу роль у створен­ні й подальшому роз­витку установи ві­ді­грав перший її директор В. Островершенко, а також вчені-електротехніки кандидат технічних наук С. Волохов і доктор технічних наук В. Шіпіл­ло, які сформували колективи наукових від­ділів й організували плідні наукові дослідже­н­ня, що стали фундаментом для роз­витку сучасних наукових напрямів Ін­ституту. Основним результатом діяльності установи 1970—91 стало роз­робле­н­ня наукових основ технології виробництва силового корабельного електрообладна­н­ня в маломагнітному виконан­ні та її впровадже­н­ня на 20-ти промислових під­приємствах Мін­електротех­прому СРСР. Вона забезпечила зменше­н­ня зовнішнього магнітного поля корабельного електрообладна­н­ня в 10—100 разів, що на той час дало змогу вирішити про­блему прихованості та захищеності кораблів ВМФ СРСР із немагнітними корпусами від ураже­н­ня зброєю з детонаторами магнітної дії.

У структурі Ін­ституту (2019) — 2 наукові від­діли (фізики і техніки магнітних явищ; про­блем управлі­н­ня магнітним полем, до складу якого входила лабораторія магнітних вимірювань), а також науково-технічна бібліотека, технічний від­діл, інші допоміжні під­роз­діли. Тут працювали 16 наукових спів­робітників, з них — 4 доктори та 8 кандидатів наук. Основу науково-екс­периментальної бази складав унікальний Магнітодинамічний комплекс, якому 2004 на­дано статус наукового обʼєкта національного на­дба­н­ня, єдиний в Україні комплекс, що дає змогу виконувати екс­периментальну частину складних фундаментальних досліджень магнетизму технічних обʼєктів. Комплекс обʼ­єд­нував будівлю (загальна площа бл. 2000 м²), магнітовимірювальний стенд (площа 450 м²), оснащений унікальною магнітометричною апаратурою світового рівня, споруда якого виконана винятково із немагнітних матеріалів (дерево, латунь, бронза, немагнітна сталь, спеціальна цегла тощо), технологічну земельну ділянку площею 5,3 га, систему електроживле­н­ня потужністю 800 кВА та ін. інженерні системи й споруди. Основні напрями фундаментальних досліджень: теорія магнетизму технічних обʼєктів; ви­значе­н­ня магнітних параметрів технічних обʼєктів; управлі­н­ня магнітним полем технічних обʼєктів; зменше­н­ня електромагнітного впливу обʼєктів електро­енергетики на людину та довкі­л­ля. В Ін­ституті сформована наукова школа з магнетизму технічних обʼєктів під керівництвом В. Роз­ова (1988—2021 — директор). У межах цих напрямів одержано принципово нові результати світового рівня, що впроваджено в оборон­ну й космічну галузі, паливно-енергетичний комплекс та медичну екологію. Серед найважливіших — створе­н­ня та впровадже­н­ня на Магнітодинамічному комплексі промислової технології високоточного вимірюва­н­ня магнітних характеристик космічних апаратів роз­робки КБ «Пів­ден­не» (Дні­про). Роз­роблена технологія стала складовою технології створе­н­ня вітчизняних космічних апаратів і до­зволила забезпечити якісне магнітне управлі­н­ня космічними апаратами «Мікросупутник», «EgiptSat-1», «Січ-2», «Мікросат», «Січ-2-1». Важливим практичним результатом діяльності наукової школи стала також роз­роблена та впроваджена на магістральних трубо­проводах України та ін. країн промислова технологія роз­магнічува­н­ня зварювальних стиків труб великого діаметра, що дає змогу сут­тєво під­вищити якість електрозварюва­н­ня під час ремонтних робіт за рахунок виключе­н­ня явища «магнітного дуття» дуги. Роз­роблено теоретичні основи побудови нових систем контурного екранува­н­ня магнітного поля високовольтних кабельних ЛЕП, що в порівнян­ні з кращими світовими зразками мають на 30 % меншу кількість елементів при високій ефективності екранува­н­ня (до 10 одиниць). Результати досліджень склали наукову основу першої вітчизняної технології проєктува­н­ня екологічно чистих кабельних ЛЕП напругою до 330 кВ, що роз­роблена на замовле­н­ня ДП «НЕК Укр­енерго». Ін­ститут — спів­засновник (2014) науково-практичного журналу «Електротехніка і електромеханіка».