Пнів

ПНІВ  — село На­двірнянського ра­йону Івано-Франківської області. У липні 2019 Пнівську сільську раду (з селами Білозорина та Мозолівка) зараховано до Пасічнянської сільської громади. П. знаходиться вздовж автомобільного шляху На­двірна—Бистриця, на правому березі р. Бистриця-На­двірнянська (басейн Дністра), за 2 км від райцентру та 8 км від с. Пасічна. Площа села 13,2 км². За пере­писом населе­н­ня 2001, проживали 4620 осіб; станом на 1 січня 2024 — 4775 осіб; пере­важно українці. П. вперше згадується 1454 у книгах галицького суду. За народними пере­казами, село виникло на місці лісової вирубки з пеньками. За іншою версією, назва походить від того, що в цій місцевості було багато вуликів, які містилися в дубових пеньках. Здавна навколишні землі належали магнатському роду угорського походже­н­ня Куропатва, який звів тут замок (залишки збереглися донині, памʼятка архітектури національного значе­н­ня). По­близу твердині, що слугувала митним постом, пролягав торговельний шлях уздовж Страгори. Фортеця мала вʼїзну та 4 кутові (пів­нічна і пів­ден­на — ше­сти­гран­ні, східна — кругла, західна — напів­кругла) вежі. Роз­міщені в стінах та вежах бійниці давали можливість оборонятися від ворога з усіх боків. Уздовж пів­ден­ної стіни тягнувся викопаний рів, через який був облаштований пі­ді­ймальний міст для вʼ­їзду. Зі сходу глибоким яром протікав потік річки. 1621 замок під час захопле­н­ня частково зруйнували опришки, 1648 його значно понівечили пов­станці на чолі з С. Височаном. 1676 оборонцям замку вдалося витримати облогу турецько-татарських загонів. Від 1745 ним володіли магнати Сенявські, пізніше — Цетнери. По­ступово замок втратив значе­н­ня важливого військового пункту. До початку 19 ст. він повністю спорожнів. Після 1-го поділу Польщі 1772 П. — під владою Австрії (від 1867 — Австро-Угорщина). Від листопада 1918 — у складі ЗУНР. У травні 1919 сюди уві­йшли польські війська. До 1939 — село На­двірнянського пов. Станіславського воєводства Польщі. Від 1939 — у складі УРСР. Від 1940 — село Станіславської (від 1962 — Івано-Франківська) обл.; 1940–62 та від 1965 — На­двірнянського, 1962–65 — Богородчанського р-нів. Жителі за­знали сталінських ре­пресій. У липні—серпні 1941 На­двірнянщину контролювали румунські, від­тоді до кінця липня 1944 — німецькі війська. До середини 1950-х рр. вело збройну боротьбу під­пі­л­ля ОУН—УПА. 1963 від­крито Пнівське нафтове родовище. Є ліцей, дитсадок; Будинок культури, бібліотека. 2013 створено Музей нафто­промислів Галичини. За межами На­двірнянщини здобув популярність фольклорно-етно­графічний колектив «Від­лу­н­ня Карпат». Діє греко-католицька церква Непорочного Зача­т­тя Пресвятої Богородиці. Серед видатних уродженців — поет Д. Корсунь, спортс­мени С. Кухтій (дзюдо, самбо), М. Кушнір (вільна боротьба).