Старостинецька Василина Трифонівна
СТАРОСТИНЕ́ЦЬКА Василина Трифонівна (21. 01(02. 02). 1888, с. Старостинці Сквирського пов. Київської губ., нині Вінницького р-ну Вінницької обл. — 1972, м. Горький, нині Нижній Новгород, РФ) — співачка (сопрано). Дружина О. Єрофєєва. Вокальну освіту здобула в Київській музично-драматичній школі М. Лисенка (1914; кл. О. Муравйової). 1915–18 — солістка Театру М. Садовського (Київ), 1919–22 — Оперного трудового колективу (Полтава; 1919 разом із чоловіком була ініціаторкою створення української опери при губполітосвіті), 1925–28 —Державного робітничого оперного театру (Донбас), 1928–29 — Пересувної української опери (Вінниця), 1929–32 — Лівобережної пересувної опери, 1932–38 — Донецької пересувної опери у Ворошиловграді (нині Луганськ), 1938–40 — Театру опери та балету (м. Горький). Серед партнерів — І. Козловський, М. Садовський. Володіла рідкісним по силі й тембру голосом широкого діапазону, рівним в усіх регістрах, неабияким артистизмом. Активно пропагувала романси М. Лисенка, Я. Степового, К. Стеценка, українські народні пісні.
Додаткові відомості
- Основні партії
- Наталка («Наталка Полтавка» І. Котляревського–М. Лисенка), Оксана («Запорожець за Дунаєм» С. Гулака-Артемовського), Ганна, Панночка («Утоплена», «Ноктюрн» М. Лисенка), Ліза, Марія («Пікова дама», «Мазепа» П. Чайковського), Наташа («Русалка» О. Даргомижського), Аїда (однойменна опера Дж. Верді), Рахіль («Жидівка» Ф. Галеві), Тоска (однойменна опера Дж. Пуччіні).
Рекомендована література
Завантажити статтю
Людина 
