Козловський Іван Семенович

КОЗЛО́ВСЬКИЙ Іван Семенович (11(24). 03. 1900, с. Мар’янівка, нині Васильків. р-ну Київ. обл. – 21. 12. 1993, Москва) – співак (ліричний тенор). Народний артист СРСР (1940), України (1993). Сталінcька премія (1941, 1949). Державна премія України ім. Т. Шевченка (1990). Закін. Київ. муз.-драм. інститут (1919; кл. О. Муравйової). 1918–22 – арт. Полтав. пересув. муз.-драм., 1922–23 – укр. муз. театрів; 1924 – соліст Харків., 1925–26 – Свердлов. (нині Єкатеринбург) опер, 1926–54 – Великого театру у Москві. 1938–40 – організатор і худож. кер. концерт. Ансамблю опери у Москві, де поставив опери «Вертер» Ж. Массне, «Орфей і Евридіка» К. Ґлюка (партія Орфея), «Паяци» Р. Леонкавалло. Володів надзвичайно красивим голосом світлого сріблястого тембру, широкого діапазону з вільним верх. регістром. Мистецтву К. притаманні емоційність, щирість, легкість і теплота звучання, майстерність сценіч. перевтілення, філігранне фразування. Не гастролював за кордоном (був «невиїзним»). Особл. глибиною та сценіч. довершеністю вирізняється створ. співаком образ Юродивого в опері «Борис Годунов» М. Мусоргського. К. – один із найвизначніших камер. співаків 20 ст. Неповторними стали артистичні виконання К. творів рос. (М. Глінка, О. Даргомижський, П. Чайковський, С. Рахманінов), зарубіж. (Л. ван Бетговен, Ф. Шуберт, Р. Шуманн, Ф. Ліст) композиторів. Прагнув створити оперу-концерт із напруженою сценіч. дією. К. активно пропагував творчість М. Лисенка, Я. Степового, К. Стеценка, М. Аркаса, С. Гулака-Артемовського, українські народні пісні (зокрема на сл. Т. Шевченка – «Реве та стогне Дніпр широкий», «Думи мої», «По діброві вітер виє», «Така її доля», «Як умру, то поховайте…», «Мені однаково»), укр. колядки (у власній обробці). Виконав партії Андрія в опері «Катерина» М. Аркаса (за однойм. поемою Т. Шевченка; 1918, Полтав. пересув. укр. муз.-драм. театр; 1924, опера і Укр. нар. театр у Харкові; 1940, Ансамбль опери в Москві, водночас постановник цієї вистави), Петра в опері «Наталка Полтавка» М. Лисенка (1954, Ансамбль опери в Москві). Записав на грамплатівки 22 українські народні пісні. Автор спогадів про укр. співаків О. Петрусенко, М. Донця, П. Цесевича, М. Микишу, Б. Гмирю та ін.; автобіогр. кн. «Музыка – радость и боль моя: Воспоминания, письма, статьи, интервью» (Москва, 2003). У 1970-х рр. на власні кошти відкрив у рідному селі муз. школу. 1994 у Мар’янівці створ. Козловського І. С. Меморіальний музей-садибу.

Партії: Левко («Утоплена» М. Лисенка), Андрій («Запорожець за Дунаєм» С. Гулака-Артемовського), Ленський («Євгеній Онєгін» П. Чайковського), Берендей, Звіздар, Моцарт, Індійський гість («Снігуронька», «Золотий півник», «Моцарт і Сальєрі», «Садко» М. Римського-Корсакова), Володимир Ігорович («Князь Ігор» О. Бородіна), Синодал («Демон» А. Рубінштейна), Принц («Любов до трьох апельсинів» С. Прокоф’єва), Дубровський (однойм. опера Е. Направника), Фауст, Ромео («Фауст», «Ромео і Джульєтта» Ш. Ґуно), Лоенґрін (однойм. опера Р. Ваґнера), Альфред, Герцог («Травіата», «Ріґолетто» Дж. Верді), Альмавіва («Севільський цирульник» Дж. Россіні), Пінкертон («Мадам Баттерфляй» Дж. Пуччіні).

Літ.: Поляновский Г. Иван Семенович Козловский. Москва; Ленинград, 1945; Булат Т. «...Далеко краще від солов’я...» (Із спогадів про І. Козловського) // НТЕ. 1994. № 1; Сікорська І. Талант сина України (Пам’яті І. С. Козловського) // Там само. № 2–3; Ревуцький В. Із затушованих фактів життєпису великого українського співака (Нотатки до біографії І. С. Козловського) // Там само. № 5–6; Лебедев В. С. Божественный посол: Воспоминания об И. С. Козловском. Владимир, 2000; Медведєв В. Митець, визнаний світом (До 100-річчя від дня народж. І. С. Козловського) // Мист. обрії’2000: Альм. К., 2002.

О. П. Сомова

Основні партії

Левко («Утоплена» М. Лисенка), Андрій («Запорожець за Дунаєм» С. Гулака-Артемовського), Ленський («Євгеній Онєгін» П. Чайковського), Берендей, Звіздар, Моцарт, Індійський гість («Снігуронька», «Золотий півник», «Моцарт і Сальєрі», «Садко» М. Римського-Корсакова), Володимир Ігорович («Князь Ігор» О. Бородіна), Синодал («Демон» А. Рубінштейна), Принц («Любов до трьох апельсинів» С. Прокоф’єва), Дубровський (однойм. опера Е. Направника), Фауст, Ромео («Фауст», «Ромео і Джульєтта» Ш. Ґуно), Лоенґрін (однойм. опера Р. Ваґнера), Альфред, Герцог («Травіата», «Ріґолетто» Дж. Верді), Альмавіва («Севільський цирульник» Дж. Россіні), Пінкертон («Мадам Баттерфляй» Дж. Пуччіні).

Рекомендована література

Поляновский Г. Иван Семенович Козловский. Москва; Ленинград, 1945;
Булат Т. «...Далеко краще від солов’я...» (Із спогадів про І. Козловського) // НТЕ. 1994. № 1;
Сікорська І. Талант сина України (Пам’яті І. С. Козловського) // Там само. № 2–3;
Ревуцький В. Із затушованих фактів життєпису великого українського співака (Нотатки до біографії І. С. Козловського) // Там само. № 5–6;
Лебедев В. С. Божественный посол: Воспоминания об И. С. Козловском. Владимир, 2000;
Медведєв В. Митець, визнаний світом (До 100-річчя від дня народж. І. С. Козловського) // Мист. обрії’2000: Альм. К., 2002.