Козловський Іван Семенович

Визначення і загальна характеристика

КОЗЛО́ВСЬКИЙ Іван Семенович (11(24). 03. 1900, с. Марʼянівка, нині Васильківського р-ну Київської обл. — 21. 12. 1993, Москва) — спів­ак (ліричний тенор). Народний артист СРСР (1940), України (1993). Сталінська премія (1941, 1949). Державна премія України імені Тараса Шевченка (1990). Закінчив Київський муз.-драм. ін­ститут (1919; кл. О. Мурав­йової). 1918–22 — артист Полтавського пере­сувного музично-драматичного театру, 1922–23 — українських музичних театрів; 1924 — соліст Харківської, 1925–26 — Свердловської (нині Єкатеринбург) опер, 1926–54 — Великого театру в Москві. 1938–40 — організатор і художній керівник концертного Ансамблю опери у Москві, де по­ставив опери «Вертер» Ж. Мас­сне, «Орфей і Евридіка» К. Ґлюка (партія Орфея), «Паяци» Р. Леонкавал­ло. Володів над­звичайно красивим голосом світлого сріблястого тембру, широкого діапазону з вільним верх­нім регі­стром. Мистецтву К. притаман­ні емоційність, щирість, легкість і теплота звуча­н­ня, майстерність сценічного пере­втіле­н­ня, філі­гран­не фразува­н­ня. Не гастролював за кордоном (був «невиїзним»). Особливою глибиною та сценічною довершеністю вирізняється створений спів­аком образ Юродивого в опері «Борис Годунов» М. Мусоргського. К. — один із найви­значніших камерних спів­аків 20 ст. Непо­вторними стали артистичні викона­н­ня К. творів російських (М. Глінка, О. Даргомижський, П. Чайковський, С. Рахманінов), зарубіжних (Л. ван Бетговен, Ф. Шуберт, Р. Шуманн, Ф. Ліст) композиторів. Прагнув створити оперу-концерт із напруженою сценічною дією. К. активно пропагував творчість М. Лисенка, Я. Степового, К. Стеценка, М. Аркаса, С. Гулака-Артемовського, українські народні пісні (зокрема на словах Т. Шевченка — «Реве та стогне Дніпр широкий», «Думи мої», «По діброві вітер виє», «Така її доля», «Як умру, то поховайте…», «Мені однаково»), українські колядки (у власній обробці). Виконав партії Андрія в опері «Катерина» М. Аркаса (за одно­ймен­ною поемою Т. Шевченка; 1918, Полтавський пере­сувний український муз.-драм. театр; 1924, опера і Український нар. театр у Харкові; 1940, Ансамбль опери в Москві, водночас по­становник цієї ви­стави), Петра в опері «Наталка Полтавка» М. Лисенка (1954, Ансамбль опери в Москві). Записав на грамплатівки 22 українські народні пісні. Автор спогадів про українських спів­аків О. Петрусенко, М. Донця, П. Цесевича, М. Микишу, Б. Гмирю та інших; автобіо­графічної книги «Музыка — радость и боль моя: Воспоминания, письма, статьи, интервью» (Москва, 2003). У 1970-х рр. на власні кошти від­крив у рідному селі музичну школу. 1994 у Марʼянівці створено Козловського І. С. Меморіальний музей-садибу.

Партії: Левко («Утоплена» М. Лисенка), Андрій («Запорожець за Дунаєм» С. Гулака-Артемовського), Ленський («Євгеній Онєгін» П. Чайковського), Берендей, Звіздар, Моцарт, Індійський гість («Снігуронька», «Золотий пів­ник», «Моцарт і Сальєрі», «Садко» М. Римського-Корсакова), Володимир Ігорович («Князь Ігор» О. Бородіна), Синодал («Демон» А. Рубінштейна), Принц («Любов до трьох апельсинів» С. Прокофʼєва), Дубровський (однойм. опера Е. Направника), Фауст, Ромео («Фауст», «Ромео і Джульєт­та» Ш. Ґуно), Лоенґрін (однойм. опера Р. Ваґнера), Альфред, Герцог («Травіата», «Ріґолет­то» Дж. Верді), Альмавіва («Севільський цирульник» Дж. Рос­сіні), Пінкертон («Мадам Бат­терфляй» Дж. Пуч­чіні).

Літ.: Поляновский Г. Иван Семенович Козловский. Москва; Ленин­град, 1945; Булат Т. «...Далеко краще від соловʼя...» (Із спогадів про І. Козловського) // НТЕ. 1994. № 1; Сікорська І. Талант сина України (Памʼяті І. С. Козловського) // Там само. № 2–3; Ревуцький В. Із затушованих фактів жит­тєпису великого українського спів­ака (Нотатки до біо­графії І. С. Козловського) // Там само. № 5–6; Лебедев В. С. Божествен­ный посол: Воспоминания об И. С. Козловском. Владимир, 2000; Медведєв В. Митець, ви­знаний світом (До 100-річчя від дня народж. І. С. Козловського) // Мист. обріїʼ2000: Альм. К., 2002.

О. П. Сомова

Завантажити статтю