КОЗЛО́ВСЬКИЙ Іван Семенович (11(24). 03. 1900, с. Марʼянівка, нині Васильківського р-ну Київської обл. — 21. 12. 1993, Москва) — спів­ак (ліричний тенор). Народний артист СРСР (1940), України (1993). Сталінська премія (1941, 1949). Державна премія України імені Тараса Шевченка (1990). Закінчив Київський муз.-драм. ін­ститут (1919; кл. О. Мурав­йової). 1918–22 — артист Полтавського пере­сувного музично-драматичного театру, 1922–23 — українських музичних театрів; 1924 — соліст Харківської, 1925–26 — Свердловської (нині Єкатеринбург) опер, 1926–54 — Великого театру в Москві. 1938–40 — організатор і художній керівник концертного Ансамблю опери у Москві, де по­ставив опери «Вертер» Ж. Мас­сне, «Орфей і Евридіка» К. Ґлюка (партія Орфея), «Паяци» Р. Леонкавал­ло. Володів над­звичайно красивим голосом світлого сріблястого тембру, широкого діапазону з вільним верх­нім регі­стром. Мистецтву К. притаман­ні емоційність, щирість, легкість і теплота звуча­н­ня, майстерність сценічного пере­втіле­н­ня, філі­гран­не фразува­н­ня. Не гастролював за кордоном (був «невиїзним»). Особливою глибиною та сценічною довершеністю вирізняється створений спів­аком образ Юродивого в опері «Борис Годунов» М. Мусоргського. К. — один із найви­значніших камерних спів­аків 20 ст. Непо­вторними стали артистичні викона­н­ня К. творів російських (М. Глінка, О. Даргомижський, П. Чайковський, С. Рахманінов), зарубіжних (Л. ван Бетговен, Ф. Шуберт, Р. Шуманн, Ф. Ліст) композиторів. Прагнув створити оперу-концерт із напруженою сценічною дією. К. активно пропагував творчість М. Лисенка, Я. Степового, К. Стеценка, М. Аркаса, С. Гулака-Артемовського, українські народні пісні (зокрема на словах Т. Шевченка — «Реве та стогне Дніпр широкий», «Думи мої», «По діброві вітер виє», «Така її доля», «Як умру, то поховайте…», «Мені однаково»), українські колядки (у власній обробці). Виконав партії Андрія в опері «Катерина» М. Аркаса (за одно­ймен­ною поемою Т. Шевченка; 1918, Полтавський пере­сувний український муз.-драм. театр; 1924, опера і Український нар. театр у Харкові; 1940, Ансамбль опери в Москві, водночас по­становник цієї ви­стави), Петра в опері «Наталка Полтавка» М. Лисенка (1954, Ансамбль опери в Москві). Записав на грамплатівки 22 українські народні пісні. Автор спогадів про українських спів­аків О. Петрусенко, М. Донця, П. Цесевича, М. Микишу, Б. Гмирю та інших; автобіо­графічної книги «Музыка — радость и боль моя: Воспоминания, письма, статьи, интервью» (Москва, 2003). У 1970-х рр. на власні кошти від­крив у рідному селі музичну школу. 1994 у Марʼянівці створено Козловського І. С. Меморіальний музей-садибу.