Ковалевський Петро Євграфович

КОВАЛЕ́ВСЬКИЙ Петро Євграфович (16(29). 12. 1901, С.-Петербург — 27. 04. 1978, Париж) — історик, філософ, бібліограф, церковний і громадський діяч. Доктор істор.-філол. н. (1926). Закін. училище при реформат. церкві у С.-Петербурзі. Емігрував 1920 до Франції. Влітку часто жив у родовому маєтку (с. Ютановка Воронез. губ., Росія). У Парижі закін. істор.-філол. факультет Сорбонн. університету (1925), водночас слухав лекції на рос. юрид. факультеті при Університеті, на Рос. вищих пед. курсах і Богослов. курсах, навч. у школі сх. мов. Брав активну участь у церк. та сусп. житті рос. діаспори Парижа. Голова Братства св. Олександра Невського у Парижі (1921–71). Викладав у ліцеї Мішле (1926–41), читав лекції з рос. літ-ри на Рос. істор.-філол. факультеті при Париз. університеті (від 1930), у Слов’ян. інституті Женев. університету (від 1934), з рос. духов. культури — на вечір. курсах при Богослов. інституті (1947–48), з історії рос. церкви — на Вищих жін. богослов. курсах (1950–51). Голова Нац. студент. спілки у Франції (1924–39). Ген. секр. Центр. комітету по забезпеченню вищої освіти рос. юнацтва за кордоном (1926–30). Висвяч. 1931 на іподиякона, від 1958 — ст. протодиякон. Секр. Рос. емігрант. комітету (від 1933). Ген. секр. Спілки рос. педагогів та Заг.-православ. комітету з екуменіч. роботи (від 1944). Один із засн. (1947) і співроб. г. «Русская мысль». Ген. секр. (від 1948), голова (від 1968) Товариства охорони рос. культур. цінностей. Співзасн. (1953) Рос. наук. інституту. Від 1954 співпрацював із катол. ж. «Irenikon». Зробив знач. внесок у вивчення «норман. проблеми», встановивши на основі джерел зв’язок між подіями на Зх. Європи у серед. 9 ст. та появою у Київ. Русі Рюрика, а також його поверненням на Зх. Автор дослідж. на реліг. і філос. теми, зокрема присвяч. княгині Ользі, розквіту культури Київ. Русі 11 ст., св. Сергію Радонезькому. Видав двомовні «Manuel d’Histoire Russe» («Курс русской истории», 1948), за яким вивчали історію Росії у багатьох ВНЗах Зх. Європи; «L’Atlas Culturel et Historique de la Russie et du Monde Slave» («Исторический и культурный Атлас России и славянских стран», 1961), «Путеводитель по Парижу» (1969), кн. «Histoire de la Russie et de l’URSS» («История России и СССР», 1970; усі — Париж). У С.-Петербурзі 2001 опубл. його «Дневники. Т. 1. 1918–1922».

Завантажити статтю