Ковальський Микола Миколайович
КОВА́ЛЬСЬКИЙ Микола Миколайович (крипт.: М. К., М. К-й; 04. 05. 1885, с. Баїв, нині Луцького р-ну Волин. обл. — 28. 12. 1944, концтабір Дахау, Німеччина) — громадсько-політичний діяч, публіцист. Закін. Остроз. гімназію (нині Рівнен. обл.), Університет св. Володимира у Києві. Громад.-політ. діяльність розпочав у студент. роки як чл. РУП і ТУП, перед 1-ю світ. війною вступив до УСДРП. Обраний до складу Київ. міської думи. Від 1917 — чл. УЦР: працював у постій. комісіях для скликання територ. з’їзду, підготовки наказу Ген. Секретаріатові, розроблення проекту статуту автономії України, очолював відділ контролю. 1918–20 — директор Департаменту держ. контролю УНР, чл. Ген. контрол. ради. Наприкінці 1920 із держ. установами емігрував до Польщі. Мешкав у м. Тарнів, згодом — у Варшаві. На 1-му делегат. з’їзді укр. еміграції у Польщі 1923 обраний кер. організац. секції, на 2-му 1928 — головою Укр. центр. комітету (від 1934 також був кер. правн. секції та бюро праці). Зробив знач. внесок в організацію роботи комітету, що опікувався життям укр. емігрантів, вміщував публікації у його друк. органах — часописах «Вісти Українського Центрального Комітету в Польщі» (1923–28), «Шляхом незалежности» (1929–31), «За незалежність» (1934–39). У статтях висвітлював заг. політ. й екон. ситуацію укр. еміграції у Польщі; розглядав питання організац. форм її громад. життя; держ. устрою країн Європи та вибору українців у цій сфері. Написав низку рецензій і посмерт. згадок про видат. укр. громад.-політ. діячів, зокрема Є. Лукасевича, А. Маршинського, П. Холодного (старшого), М. Медзвецького. У 1930-х рр. органи НКВС намагалися знищити його фізично або депортувати до СPСP. Після нім. окупації Польщі залишив громад. діяльність. У ході ліквідації Варшав. повстання 1944 вивезений до нім. концтабору, де й загинув.
Рекомендована література
- Ковальський М. Вірний син України // Укр. альм. Варшава, 1999;
- E. Wiszka. Prasa emigracji ukraińskiej w Polsce 1920–1939. Toruń, 2000.
Завантажити статтю
Людина 
