Ковалінас Микола Анатолійович
КОВАЛІ́НАС Микола Анатолійович (30. 06. 1964, смт Володимирець Рівнен. обл.) – композитор, музикознавець, педагог. Канд. мистецтвознавства (1995), доцент (1999). Член НСКУ (1993). Закін. Київську консерваторію (1990; кл. Г. Ляшенка) та аспірантуру при ній (1994), де відтоді й працює (нині Нац. муз. академія України): від 2003 – професор кафедри композиції, інструментування та муз.-інформ. технологій. Автор симф. та камерно-інструм. музики. Досліджує твор. процес композитора. Запропонував оригін. методику вивчення нотних текстів, наближену до перебігу твор. процесу композитора.
Пр.: От диалектики творческого процесса к диалектике музыкального произведения // Муз. твір як твор. процес: Наук. вісн. Нац. муз. академії України. К., 2002. Вип. 21; Про новий принцип музично-теоретичної освіти композиторів // Пробл. муз. освіти. К., 2003; Логика как предмет музыки // Київ. музикознавство. К., 2004. Вип. 16; Про інше у Веберна // УМ. 2006. Вип. 35; Композитор в системі діалектики музичної освіти // Муз. педагогіка: Наук. вісн. Нац. муз. академії України. К., 2007. Вип. 54.
Тв.: для симф. оркестру – Концерт (1990), «Concertare-piccolo № 2» (1992); для фагота і 9-ти віолончелей – «Concertino–1991» (1991); для сопрано, квінтету інструменталістів та магніт. плівки – «Frutto di abbacare (canzoni dissonanti)» (1991); для 12-ти виконавців – «Rondo–111» (1994); «Електронний Sasha Lagosha» (2001); для альта і фортепіано – «Sasha Lagosha» (2002); для електроніки – «Canon perpetuus (enigmaticus)» (2002); для фортепіано у 6 рук – «Мудреці» (2003); для фортепіано – «Різдвяна зірка» (2006).
Літ.: Рикман К. Г. К проблеме ладоинтонационной ситуационности в «Рондо–111» Н. Ковалинаса // Теор. та практ. пит. культурології. Мелітополь, 2002. Вип. 10; Кушнірук О. П. Апорія стильової множинності (до питання полістилістики в українській музиці) // Студії мистецтвознавчі. К., 2003. Число 4.
М. Г. Денисенко
Основні твори
для симф. оркестру – Концерт (1990), «Concertare-piccolo № 2» (1992); для фагота і 9-ти віолончелей – «Concertino–1991» (1991); для сопрано, квінтету інструменталістів та магніт. плівки – «Frutto di abbacare (canzoni dissonanti)» (1991); для 12-ти виконавців – «Rondo–111» (1994); «Електронний Sasha Lagosha» (2001); для альта і фортепіано – «Sasha Lagosha» (2002); для електроніки – «Canon perpetuus (enigmaticus)» (2002); для фортепіано у 6 рук – «Мудреці» (2003); для фортепіано – «Різдвяна зірка» (2006).
Основні праці
От диалектики творческого процесса к диалектике музыкального произведения // Муз. твір як твор. процес: Наук. вісн. Нац. муз. академії України. К., 2002. Вип. 21; Про новий принцип музично-теоретичної освіти композиторів // Пробл. муз. освіти. К., 2003; Логика как предмет музыки // Київ. музикознавство. К., 2004. Вип. 16; Про інше у Веберна // УМ. 2006. Вип. 35; Композитор в системі діалектики музичної освіти // Муз. педагогіка: Наук. вісн. Нац. муз. академії України. К., 2007. Вип. 54.
Рекомендована література
- Рикман К. Г. К проблеме ладоинтонационной ситуационности в «Рондо–111» Н. Ковалинаса // Теор. та практ. пит. культурології. Мелітополь, 2002. Вип. 10;
- Кушнірук О. П. Апорія стильової множинності (до питання полістилістики в українській музиці) // Студії мистецтвознавчі. К., 2003. Число 4.