Козак Сергій Давидович

Визначення і загальна характеристика

КОЗА́К Сергій Давидович (14. 03. 1921, с. Кривин, нині Старий Кривин Славут. р-ну Хмельн. обл. — 13. 02. 1993, Київ) — спів­ак (баритон), композитор, письмен­ник, музично-громадський діяч, педагог. Професор (1986). Народний артист УРСР (1960). Учасник 2-ї світової війни. Закін. Військ. академію ім. М. Фрунзе (1947) та Консерваторію (1950; кл. Л. Савранського) у Москві. 1950–81 — соліст Театру опери та балету ім. Т. Шевченка. Водночас 1960–73 — голова Муз.-хор. товариства УРСР; 1982–87 — худож. кер. Філармонії; 1982–92 — викладач Консерваторії (усі — Київ). Гастролі у США, Канаді, Німеч­чині, Румунії, Югославії, Польщі, Болгарії, Франції, Великій Британії, на Кубі. Здійснив записи на грамплатівки. У концертах виконував твори укр. композиторів, нар. пісні. У творчому доробку — кантата «Дума про Україну» (власні слова, а також А. Малишка, Я. Шпорти), соло­співи, зокрема на сл. М. Рильського, І. Франка, С. Крижанівського, В. Бровченка, В. Юхимовича, Б. Олійника, Д. Луценка. Автор віршов. повістей «Земле моя, доле моя» (1963), «Горинь» (1971), «Пісня серед грому» (1985); худож.-докум. творів — «Михайло Гришко» (1978), «Григорій Верьовка» (1981); повісті «Я не спав, мамо» (1980); есе «Шляхи по­братимства» (1982; усі — Київ). Серед учнів — О. Суханов. Організував 1970 1-й запис від Є. Адамцевича «Запорозького маршу», за що за­знав не­справедливих звинувачень від влади.

Партії: Султан («Запорожець за Дунаєм» С. Гулака-Артемовського), Микола, Остап, Еней («Наталка Полтавка», «Тарас Бульба», «Енеїда» М. Лисенка), Хмельницький («Бог­дан Хмельницький» К. Данькевича), Шибак, Мартин (1-е викона­н­ня), Горбенко, Шевченко («Милана», «Арсенал», «Тарас Шевченко» Г. Майбороди), Шакловитий («Хованщина» М. Мусоргського), Онєгін, Томський («Євгеній Онєгін», «Пікова дама» П. Чайковського), Грязной («Царева наречена» М. Римського-Корсакова), Ігор («Князь Ігор» О. Бородіна), Ріґолет­то, Ренато («Ріґолет­то», «Бал-маскарад» Дж. Верді).

Літ.: Іовса О. Доля людини // КіЖ. 1968, 1 січ.; Памʼяті С. Козака // Веч. Київ. 1993, 16 лют.; Александрович Є. Українського диво­співу витязь // Там само, 29 черв.; Його ж. Спів­ак, композитор, письмен­ник, громадянин // Там само. 1996, 12 квіт.; Бровченко В. Славний Козак // КіЖ. 2002, 6 листоп.

Б. П. Гнидь

Завантажити статтю