КОЗАКЕ́ВИЧ-ДЯДИНЮ́К Ольга Володимирівна (10. 04. 1903, с. Під­дубці, нині Під­дубне Рава-Руського р-ну Львівської обл. — 17. 06. 2004, Нью-Йорк, похований у м-ку Бавнд Брук, шт. Нью-Джерсі, США) — живописець. Дочка В. Козакевича, дружина В. Дядинюка. Член Обʼ­єд­на­н­ня мистців-українців Америки. Закінчила українську гімназію у м. Самбір (нині Львівська обл., 1924), на­вчався у Львові у Мистецькій школі О. Новаківського (1924–27), студії прикладного мистецтва від­діле­н­ня архітектури Політехніки (1927–32). Від 1939 — у Кракові; 1941–43 — у Коломиї (нині Івано-Франківська обл.). Емігрувала 1944 до Відня. 1945–49 — у таборі Міт­тенвальд. Від 1949 — у Нью-Йорку. Від 1952 працювала директор архітектурного бюро. Учасниця художніх ви­ставок від 1926. Персональні — у Нью-Йорку (1978, 1984), Гантері (шт. Арканзас, США, 1984). Авторка на­строєвих пейзажів, натюрмортів, порт­ретів, ікон. Ранні твори К.-Д. (1920–30-і роки) по­значені впливом екс­пресивно-живописної манери О. Новаківського. Від середини 1930-х рр. у низці композицій на історичну та релігійну тематику простежується монументальне-площин­не трактува­н­ня форм у стилі традицій давньоукраїнського іконопису з викори­ста­н­ням мотивів українського побуту і народного мистецтва. Створила температурний роз­пис «Благовіще­н­ня» (1934, не збережено) для каплиці Св. Духа при Українській богословській академії у Львові. Від 1970-х рр. створювала композиції на античні, історичні й алегоричні теми. Частину родин­ного спадку (зокрема меблі кінця 19 — початку 20 ст., ампірський годин­ник, альбоми із світлинами, зробленими в Галичині, колекція живопису батька, роботи польського художника Л. Піньонжека, української поштівки, документи 16–19 ст.) подарувала історично-етно­графічному музею «Бойківщина» (м. Самбір). Окремі роботи зберігаються у Національному музеї у Львові. Від середини 1990-х рр. проживала в Будинку-інтернаті для літніх людей.