Козаренко Олександр Володимирович

Визначення і загальна характеристика

КОЗАРЕ́НКО Олександр Володимирович (24. 08. 1963, м. Коломия Івано-Фр. обл. — 21. 03. 2023, Івано-Франківськ) — композитор, піаніст, музико­знавець, педагог. Доктор мистецтво­знавства (2001), професор (2002). Премії ім. Л. Ревуцького (1996), ім. М. Лисенка (2001), Лео Вітошинського (2004), ім. Б. Лятошинського (2012). Заслужений діяч мистецтв України (2008). Член НСКУ (1989). Дійсний член НТШ (2001). Лауреат Респ. конкурсу піаністів ім. М. Лисенка (Львів, 1984). Закін. Київську консерваторію (1989; кл. спец. фортепіано В. Вороб­йова, композиції — М. Скорика) та аспірантуру при ній (1992; кер. І. Ляшенко). Від­тоді працював у Львів. муз. академії: 2002–03 — проректор з наукової роботи, від 2005 — завідувач кафедри теорії музики. Від 2011 — декан факультету культури і мистецтв Львів. університету. Як композитор працював у жанрах симф., опер., балет., камерно-інструм., вокал. і театр. музики. Особливу увагу приділяв сакрал. жанрам. Пере­осмислював канон. сюжети крізь призму почут­тів сучас. людини. Транс­формував гуцул. фольклорні інтонації та моделі укр. бароко, по­єд­нуючи їх з гостро-екс­пресив. засобами сучас. гармонії та оркестру. Його твори входять до репертуару провід. колективів та виконавців України, звучать у багатьох країнах світу. Досліджував про­блеми нац. муз. стилю та мови. Як піаніст ви­ступав не лише соло, а й у дуетах з В. Буймистером, Л. Шутко. Концертував містами України, Росії, Польщі, Словач­чини, Німеч­чини, Франції. Популяризував укр. музику; здійснив серію моногр. концертів, присвяч. М. Лисенку, Б. Лятошинському, А. Кос-Анатольському. 2023 імʼя К. присвоєно Коломийській філармонії.

Пр.: Національна інтонаційність у композиторській творчості // НТЕ. 1993. № 3; Деякі тенденції роз­витку національної музичної мови у першій третині ХХ ст. // УМ. 1998. Вип. 28; Феномен української національної музичної мови. Л., 2000; Сакральна творчість українських композиторів ХХ столі­т­тя в контекс­ті національних музично-семіотичних процесів // УМ. 2001. Вип. 30; Гуцульська музична сецесія: нац. від­гук на європ. виклик // Муз. україністика: сучас. вимір. К., 2008. Вип. 2.

Тв.: опера «Час покая­н­ня» (1997, лібрето С. Ступака за віршами укр. поетів 17–18 ст.); мелодрама «Орестея» для читця та інструм. ансамблю (1996); балет «Дон Жуан з Коломиї» (1994, за мотивами творів Л. фон Захер-Мазоха); вокал.-симф. — ораторія «Страсті Господа Бога нашого Ісуса Христа» для читця, солістів, хору та камер. оркестру (1996), «Український реквієм» для солістів, хору і оркестру (2008); для симф. оркестру — «Чакона» (1989), «Епістоли» (1991), Концерт для скрипки з орке­стром (1989–94), «Sinfonia estravaganza» для камер. оркестру (1996); для камер. ансамблю — «Concerto Rutheno» (1991), «Tango del Modo Piaccola» для скрипки, фортепіано, кларнета, контрабаса і ударних (2002); камерні кантати — «Мікросхеми» для голосу з камер. ансамблем (1989), «Пʼєро мертвопетлює» для контртенора з камер. ансамблем (1994); для хору й оркестру — «Псалом Давидів» (1998), для жін. хору, камер. оркестру й органа — «Чотири молебні пісні до Діви Марії» (1996), Стихира «Вінець нетлін­ний» для хору, органа й оркестру (2006); для мішаного хору — «Острозький триптих» (1994), Літургія св. Іоан­на Златоуста (1999–2000), Українська Кафолічна Літургія (2003); хори; соло­співи; фортепіан­ні твори; музика до театр. ви­став.

Літ.: Павлишин С. Композитори-лірики // Музика. 1993. № 3; Чекан Ю. Музичний світ О. Козаренка // Там само. 1996. № 3; Колес­са К. Грані таланту Олександра Козаренка // По­ступ. 1999, 16 лют.; Кияновська Л. Галицька музична культура ХІХ–ХХ ст. Чц., 2007; Ясиновський Ю. Нова сакральна музика // День. 2007, 24 січ.; Завгородня Г. Ораторія Олександра Козаренка «Страсті Господа Бога нашого Ісуса Христа» у контекс­ті традиції духовної музики // Муз. україністика: Сучас. вимір. К., 2008. Вип. 2.

Н. Б. Кашкадамова

Завантажити статтю