Канарський Сергій Михайлович
КАНА́РСЬКИЙ Сергій Михайлович (25. 05. 1890, Варшава — 03. 11. 1937, Харків) — правознавець. Навчався у Варшавському політехнічному інституті, звідки виключений за участь у роботі есерівських гуртків і увʼязнений, 1915 здобув юридичну освіту в Київському комерційному інституті. Після більшовицького перевороту 1917 — член Ради робітничих і солдатських депутатів у Харкові, згодом — голова Київської окружної ради робітничих і солдатських депутатів. 1920–32 — заступник наркома юстиції УСРР, голова касаційної колегії з кримінальних справ, завідувач відділу публікацій законів, заступник голови Верховного Суду УСРР, співробітник наркоматів іноземних і внутрішніх справ, Центрального статистичного управління УСРР; 1932–34 — начальник житлово-комунального сектору Держплану УСРР; 1934–37 — директор Інституту радянського будівництва та права у Харкові. Поряд із практичною роботою займався науковими дослідженнями, переважно кримінально-правової тематики. Серед праць — «Класові моменти в політиці суду», «Питання кримінального судочинства» (обидві — 1924), «Як і за що карає кримінальний кодекс» (1925), «Завдання виправно-трудової справи» (1928), «Як сільради проводять трус на виймання» (1930). За редакцією К. вийшов «Коментар до Кримінального кодексу радянських республік» (1924; 1925; 1928). У липні 1937 заарештований, за звинуваченням у приналежності до польської контрреволюційної націоналістичної організації засуджений до розстрілу. Реабілітований 1957.