КАНДИ́НСЬКИЙ Василь Васильович (Кандинский Василий Васильевич; 04(16). 12. 1866, Москва — 13. 12. 1944, містечко Неї-сюр-Сен, Франція) — російський живописець, мистецтво­знавець. Закінчив Одеську гімназію (1885), на­вчався у Московському університеті (1893), у Мюнхені: у школі А. Ажбе (1896) та академії мистецтв (1900; майстерня Ф. фон Штука). Учасник художніх ви­ставок від 1902. Персональні — у Берліні (1912, 1936, 1938–39, 1943), Парижі (1936–44, посмертна — 1979), Москві та Ленін­граді (нині Санкт-Петербург; обидві — 1989, посмертні). Брав участь у створен­ні обʼ­єд­на­н­ня символістів «Phalanx» (1902–04 — голова), 1909–11 очолював Нове художнє товариство (обидва — Мюнхен). Від 1914 — у Москві. 1919 — спів­засновник і вчений секретар Музею живописної культури; від 1920 — директор Ін­ституту художньої культури і професор Московського університету; 1921 — віце-президент Російської академії художніх наук. 1922–33 — викладач школи мистецтв та архітектури у Ве­ймарі (Німеч­чина). Згодом мешкав у Франції. Основний жанр — пейзаж. Створював абстрактні полотна. Іноді по­єд­нував техніку пуантилізму з елементами югендстилю та народного лубка, використовував мотиви російських народних казок і старовини. Спри­ймав фарби як звукові стимули, класифікуючи їх за ароматами, звуками й формами (напр., синій — коло, червоний — квадрат, жовтий — трикутник) та шукаючи гармонію у по­єд­нан­ні кольорів. Творчість К. еволюціонувала від зображе­н­ня реалістичних форм до їхнього спроще­н­ня у геометричні кольорові символи. Автор альбомів гравюр «Стихи без слов» (Москва, 1904) та «Ксило­графии» (Париж, 1909), поетичної книги «Klänge» (Мюнхен, 1913), дослідже­н­ня «Точка и линия на плоскости» (1926). У книзі «О духовном в искус­стве. Особен­но в живописи» (1912) виклав перші теоретичні об­ґрунтува­н­ня абстрактного мистецтва. Окремі роботи зберігаються у Державному російському музеї та Ермітажі (обидва — Санкт-Петербург), Державній Третьяковській галереї (Москва).