КА́НІЖ — село Новомиргородського ра­йону Кірово­градської області. Знаходиться на р. Велика Вись (притока Синюхи, басейну Пів­ден­ного Бугу), за 40 км від обласного центру, за 25 км від райцентру та залізничної станції Новомиргород. Площа 6,28 км2. Населе­н­ня 1147 осіб (2001), пере­важно українці. Засновано у середнику 18 ст. під на­звою Три Байраки. Вперше згадується у писемних джерелах 1751. Село входило до складу Нової Сербії як шанець гусарського полку, яким командував І. Хорват. Серед населе­н­ня у 1760-х роках пере­важали серби, чорногорці, болгари, угорці. Саме вони й на­звали шанець К. від м. Надьканіжа (нині медьє Зала, Угорщина). Деякий час паралельно існували назви Трьохбуйрачний Шанець та Каніш. Згодом тут оселилися селяни-втікачі з Польщі, Молдавії, Київщини та Полтавщини. Після ліквідації Нової Сербії К. став казен­ним селом. 1787 у ньому налічувалося 255 дворів. До 1920-х років — у складі Єлисавет­градського повіту Херсонської губернії, був волосним центром. 1820 К. майже на 40 р. пере­творено на військове поселе­н­ня (після їхньої ліквідації канізьких селян знову пере­вели на становище державних). 1854 тут мешкало 1850, 1883 — 3240 осіб. 1885 у селі працювало 25 вітряків, 3 олійні, 3 кузні, 5 бондарських майстерень. У листопаді 1888 від­крито однокласну церковно-парафіяльну школу. Під час воєн­них дій 1918–20 влада неодноразово змінювалася. У травні–червні 1918 від­бувся збройний ви­ступ селян Павлівки (нині Маловисківського р-ну Кірово­градської обл.), К., Веселівки та Арсенівки (нині обидва — Новомиргородського р-ну) проти ав­стрійських військ (уві­йшов в історію під на­звою Канізьке пов­ста­н­ня). Приводом до нього стала роз­права у середнику травня ав­стрійського під­роз­ділу над селянами Павлівки, куди повернувся колишній поміщик Луценко. Після того, як ав­стрійські солдати залишили село, павлівці вбили поміщика та його управителя, а потім звернулися за допомогою до каніжців. За короткий час сформовано загін із 700 осіб. 20 травня пов­станці роз­громили ав­стрійський під­роз­діл у Веселівці та повели на­ступ на Арсенівку. Хоча на той час їхня кількість зросла до 3 тисяч осіб, пере­могти значні військові сили су­противника вони не змогли та змушені були від­ступити до К. 3 червня ав­стрійські загони уві­йшли в К. і вчинили там криваву роз­праву. 109 пов­станців страчено, 1500 прорвали кільце оточе­н­ня та від­ступили до лісу. Жителі за­знали сталінських ре­пресій, потерпали від голодомору 1932–33. Від 1 серпня 1941 до 11 березня 1944 — під німецько-фашистською окупацією. На фронтах 2-ї світової війни воювало 340 жителів села, з них 292 загинуло. Нині у К. — загальноосвітня школа, дитсадок; Будинок культури, бібліотека; фельдшерсько-акушерський пункт. Встановлено памʼятник воїнам, які загинули під час 2-ї світової війни. Серед видатних уродженців — астроном Г. Петров, лікар-отоларинголог І. Яшан, крає­знавець, історик В. Сандул, живописець, графік А. Данилов.