Канчелі Гія Олександрович

КАНЧЕ́ЛІ Гія Олександрович ( ; 10. 08. 1935, м. Тифліс, нині Тбілісі — 02. 10. 2019, там само) — грузинський композитор, педагог. Заслужений діяч мистецтв Груз. РСР (1973), нар. арт. СРСР (1988). Держ. премії СРСР (1976), Груз. РСР (1981). Премія «Тріумф» (1999). Закін. Тбіліс. університет (1959) та консерваторію (1963; кл. І. Тускії). Від 1970 викладає у Консерваторії, водночас 1971–90 — зав. муз. частини Драм. театру ім. Ш. Руставелі (обидва — Тбілісі). Від 1984 — 1-й секр. правління СК Груз. РСР, від 1986 — секр. правління СК СРСР. 1991 виїхав до Берліна. Від 1995 — композитор Фламанд. Королів. симф. оркестру (м. Антверпен, Бельгія). Його твори виконували М. Ростропович, Ю. Башмет, В. Співаков, Ґ. Кремер, Дж. Кахідзе та ін. Творчій манері К. властиві самобутня академічність, народжена сплавом нац. традицій і сучас. композитор. мисленням, особистий лірично-експресив. тон висловлювання, конфліктні образні зіставлення у філос. проблематиці, простота і вишуканість. Автор музики до фільмів «Міміно» (1977), «Кін-дза-дза» (1987; премія «Ніка» за найкращу музику), «Паспорт» (1990), «Фортуна» (2000; усі — реж. Г. Данелія), «Декілька інтерв’ю з особистих питань» (реж. Л. Гогоберідзе), «Ханума» (реж. Г. Товстоногов, Ю. Аксьонов; обидва — 1978) та ін.; укр. стрічок — «Чекаю і сподіваюся» (1980, реж. С. Шахбазян), «Це було минулого літа» (1988), «Невстановлена особа» (обидві — реж. Н. Збандут), «Пустеля» (реж. М. Кац, призер низки кінофестивалів; обидві — 1991); вистави «Витівки Хануми» за О. Цагарелі (1973, Одес. театр муз. комедії).

Рекомендована література

1. Зейфас Н. Духовное постоянство: Художественный мир Г. Канчели // Муз. академия. 1993. № 1;
   Google Scholar Internet
2. Її ж. Портрет в диалоге. Москва, 2005.
   Google Scholar Internet

Завантажити статтю