Канчелі Гія Олександрович

КАНЧЕ́ЛІ Гія Олександрович ( ; 10. 08. 1935, м. Тифліс, нині Тбілісі — 02. 10. 2019, там само) — грузинський композитор, педагог. Заслужений діяч мистецтв Груз. РСР (1973), нар. арт. СРСР (1988). Держ. премії СРСР (1976), Груз. РСР (1981). Премія «Тріумф» (1999). Закін. Тбіліс. університет (1959) та консерваторію (1963; кл. І. Тускії). Від 1970 викладає у Консерваторії, водночас 1971–90 — зав. муз. частини Драм. театру ім. Ш. Ру­ставелі (обидва — Тбілісі). Від 1984 — 1-й секр. правлі­н­ня СК Груз. РСР, від 1986 — секр. правлі­н­ня СК СРСР. 1991 ви­їхав до Берліна. Від 1995 — композитор Фламанд. Королів. симф. оркестру (м. Антверпен, Бельгія). Його твори виконували М. Ростропович, Ю. Башмет, В. Спів­аков, Ґ. Кремер, Дж. Кахідзе та ін. Творчій манері К. властиві самобутня академічність, народжена сплавом нац. традицій і сучас. композитор. мисле­н­ням, особистий лірично-екс­пресив. тон висловлюва­н­ня, конфліктні образні зі­ставле­н­ня у філос. про­блематиці, простота і вишуканість. Автор музики до фільмів «Міміно» (1977), «Кін-дза-дза» (1987; премія «Ніка» за найкращу музику), «Паспорт» (1990), «Фортуна» (2000; усі — реж. Г. Данелія), «Декілька інтервʼю з особистих питань» (реж. Л. Гогоберідзе), «Ханума» (реж. Г. Товстоногов, Ю. Аксьонов; обидва — 1978) та ін.; укр. стрічок — «Чекаю і сподіваюся» (1980, реж. С. Шахбазян), «Це було минулого літа» (1988), «Нев­становлена особа» (обидві — реж. Н. Збандут), «Пустеля» (реж. М. Кац, призер низки кінофестивалів; обидві — 1991); ви­стави «Витівки Хануми» за О. Цагарелі (1973, Одес. театр муз. комедії).

Завантажити статтю