Канчуга Олександр Олександрович

КАНЧУ́ГА Олександр Олександрович (02. 11. 1934, с. Метахеза, нині Примор. краю, РФ) — удегейський письменник, фольклорист, краєзнавець. Навч. у Хабаров. учит. та Уссурій. пед. (1965–69) інститутах (обидва — РФ). Учителював; 1981–93 — директор сільс. школи. Автор автобіогр. повісті-трилогії, перша частина якої «Багдисэ Хокто Тэлуӈуни. Боӈго пай. Нёула экини» («Автобіографічна. Частина перша. Дитинство») переклад. япон. мовою (2001), а 2002 вийшла 3-мов. книгою (япон., рос., удегей.). 2004 у м. Саппоро (Японія) видрукувано 2 казки К., у яких віддзеркалено вікову пам’ять і світогляд удегейців: «Талумэ ни сэлэмэ нидэ» («Берестяний чоловік і залізний чоловік»), «Чуваси олондомэйни» («Бідняк, який шукає женьшень»), що переклад. рос., япон. та англ. мовами. К. переклав уперше удегей. мовою поезії Т. Шевченка («Заповіт», «Реве та стогне Дніпр широкий…», «Чого мені тяжко, чого мені нудно…», «Не женися на багатій…») та С. Руданського («Повій, вітре, на Вкраїну…»).

Рекомендована література

1. Хоменко К. Твори Кобзаря мовою ульчі й удеге // ЛУ. 2002, 7 берез.;
   Google Scholar Internet
2. Його ж. «Повій, вітре…» мовою удеге // Вінниччина. 2006, 17 жовт.
   Google Scholar Internet

Завантажити статтю