КАНЧУ́ГА Олександр Олександрович (02. 11. 1934, с. Метахеза, нині Приморського краю, РФ) — удегейський письмен­ник, фольклорист, крає­знавець. На­вчався у Хабаровському учительському та Ус­сурійському педагогічному (1965–69) ін­ститутах (обидва — РФ). Учителював; 1981–93 — директор сільської школи. Автор автобіо­графічної повісті-трилогії, перша частина якої «Багдисэ Хокто Тэлуӈуни. Боӈго пай. Нёула экини» («Автобіо­графічна. Частина перша. Дитинство») пере­кладена японською мовою (2001), а 2002 ви­йшла тримовною книгою (японською, російською, удегейською). 2004 у м. Сап­поро (Японія) ви­друкувано 2 казки К., у яких від­дзеркалено вікову памʼять і світо­гляд удегейців: «Талумэ ни сэлэмэ нидэ» («Берестяний чоловік і залізний чоловік»), «Чуваси олондомэйни» («Бідняк, який шукає женьшень»), що пере­кладені російською, японською та англійською мовами. К. пере­клав уперше удегейською мовою поезії Т. Шевченка («Заповіт», «Реве та стогне Дніпр широкий…», «Чого мені тяжко, чого мені нудно…», «Не женися на багатій…») та С. Ру­данського («Повій, вітре, на Вкраїну…»).