Карабчевський Микола Платонович
КАРАБЧЕ́ВСЬКИЙ Микола Платонович (29. 11(11. 12). 1851, Миколаїв — 22. 11. 1925, Рим) — правознавець, письменник. Закін. Микол. реал. гімназію (1868), юрид. факультет С.-Петербур. університету (1875) зі ступ. канд. права. Відтоді працював у С.-Петербур. окруж. суд. палаті: від 1879 — присяж. повіреним, від 1913 — головою ради присяж. повірених. Перебував 1869–1905 під наглядом поліції. Брав участь у колектив. акціях протесту проти карал. політики цар. уряду, багатьох резонанс. суд. процесах кін. 19 — поч. 20 ст., зокрема 1913 очолював захист у Бейліса справі. Один із засн. г. «Право» (1898–1917). Ред. ж. «Юрист» (1902–05). Співзасн. Всерос. спілки адвокатів (1905). Співпрацював із «Вестником Европы», ж. «Русское богатство». Постулював себе поза політ. впливами. Після більшов. перевороту 1917, дійшовши висновку, що Росії потрібна конституц. монархія, емігрував до Італії. Друкувався від 1889. Автор роману «Господин Арсков» (1893; про молодого інженера, який не зміг виправдати свого існування), зб. поезій, оповідань, віршів у прозі «Приподнятая завеса» (1905; обидва — С.-Петербург), книги спостережень «Мирные пленники: В курортном плену у немцев» (Петроград, 1915); мемуарів «Что глаза мои видели в детстве» і «Революция в России» (обидві — Берлін, 1921), у яких звинуватив рос. інтелігенцію в тому, що допустила знищення імперії; драми «Потемкин» (Милан, 1921). Видав збірник промов, статей, нарисів на правознавчі теми «Речи» (С.-Петербург, 1901; 1902; Петроград; Москва, 1916), «Около правосудия» (С.-Петербург, 1908; Тула, 2001). Товаришував із В. Короленком, був знайомий з А. Чеховим, Л. Толстим.
Рекомендована література
- Яблоновский С. О Карабчевском // Юж. край. 1919, 20 сен.;
- Ковалева Д. Власть и адвокатура (Н. П. Карабчевский) // Власть. 2010. № 4.
Завантажити статтю
Людина 
