Карагічев Борис Васильович

КАРА́ГІЧЕВ Борис Васильович (Карагичев Борис Васильевич; 12(24). 09. 1879, м. Грозний, нині Чечня, РФ — 26. 11. 1946, Москва) — російський композитор, педагог, музичний критик. Закін. Моск. консерваторію (1908; викл. С. Танєєв). Від 1913 — викладач, від 1919 — проф. Саратов. консерваторії (РФ). 1922–31 — проф. Азерб. консерваторії, де організував класи спец. гармонії, контрапункту, фуги та муз. форм. Водночас був головою Комітету зі збирання та вивчення тюрк. нар. музики (обидва — Баку). Зробив значний внесок у розвиток азерб. нац. профес. культури. Від 1931 — у Москві, де 1932–40 викладав у Муз. технікумі ім. Гнесіних. Збирав, вивчав й опрацьовував муз. фольклор народів СРСР. У творчості розвивав традиції рос. класич. музики. У творах переважає нар.-пісенна тематика (оркестр. сюїти — «Схід», 1942; «Україна», 1944; 5-й Струн. квартет на тему українські народні пісні та ін.). Більшість творів К. збереглася у рукописах, зокрема опера «Казка про Попа і наймита його Балду» (власне лібрето за однойм. казкою О. Пушкіна). Як муз. критик друкувався у ж. «Музыка» (1911) та ін. Серед учнів — композитори Н. Дарницька, А. Зейналли.

Завантажити статтю