КАРА́ГІЧЕВ Борис Васильович (Карагичев Борис Васильевич; 12(24). 09. 1879, м. Грозний, нині Чечня, РФ — 26. 11. 1946, Москва) — російський композитор, педагог, музичний критик. Закінчив Московську консерваторію (1908; викладач С. Танєєв). Від 1913 — викладач, від 1919 — професор Саратовської консерваторії (РФ). 1922–31 — професор Азербайджанської консерваторії, де організував класи спеціальної гармонії, контрапункту, фуги та музичних форм. Водночас був головою Комітету зі збира­н­ня та ви­вче­н­ня тюркської народної музики (обидва — Баку). Зробив значний внесок у роз­виток азербайджанської національної професійної культури. Від 1931 — у Москві, де 1932–40 викладав у Музичному технікумі імені Гнесіних. Збирав, ви­вчав й опрацьовував музичний фольклор народів СРСР. У творчості роз­вивав традиції російської класичної музики. У творах пере­важає народно-пісен­на тематика (оркестрові сюїти — «Схід», 1942; «Україна», 1944; 5-й Струн­ний квартет на тему українські народні пісні та ін.). Більшість творів К. збереглася у рукописах, зокрема опера «Казка про Попа і наймита його Балду» (власне лібрето за одно­ймен­ною казкою О. Пушкіна). Як музичний критик друкувався у журналі «Музыка» (1911) та ін. Серед учнів — композитори Н. Дарницька, А. Зейнал­ли.