ЕНЦИКЛОПЕДІЯ
СУЧАСНОЇ УКРАЇНИ
Encyclopedia of Modern Ukraine

Кара-Дмитрієв Дмитро Лазарович

КА́РА-ДМИ́ТРІЄВ Дмитро Лазарович (Кара-Дмитриев Дмитрий Лазаревич; 08(20). 01. 1888, станиця Єсентуцька, нині Ставроп. край, РФ – 02. 05. 1972, Москва) – російський актор, артист естради. Заслужений артист РСФРР (1934). Учасник 1-ї світової війни. Закін. юрид. факультет Новорос. університету в Одесі (1918). Працював статистом Одес. драм. театру (1905–08); у театрах Одеси, Бендер, Тирасполя (обидва – нині Молдова), Аккермана (нині м. Білгород-Дністровський Одес. обл.); трупах М. Собольщикова-Самаріна (1917–20), Б. Глаголіна (1921); в Одес. Червоноармій. театрі рев. сатири (1920–22); Харків. театрі М. Синельникова (1922–24); Театрі сатири (1924–59); викладав майстерність актора на відділ. клоунади в Технікумі цирк. мистецтва (1928–32; обидва – Москва). Виступав як розповідач, куплетист, муз. ексцентрик, грав на банджо, духових інструментах, ксилофоні, барабані, пилі. У творчості сатиру і гумор поєднував із лірикою та патетикою. Естрад. номерам властиві ексцентризм, музичність, гостре почуття ритму.

Ролі: Земляника («Ревізор» М. Гоголя), Фріц («Канцлер і слюсар» А. Луначарського), Яків («Чужа дитина» В. Шкваркіна), Барабаш («114-а стаття» В. Ардонова, Л. Нікуліна, 1926), Містер Понт Кіч («Баня» В. Маяковського), Ходжа Насреддін («Веселий грішник» Л. Соловйова, В. Вітковича), Махунхіна («Острів миру» Є. Петрова), Лебединцев, Дато («Джентльмен», «Зрада» О. Сумбатова-Южина), Сбрігані («Пан де Турсоньяк» Ж.-Б. Мольєра); у кіно – Бандит («Стаття 123», 1925, реж. М. Вернер), Шеф агентів («Привид, який не повертається», 1929, реж. А. Ромм), Годинникар («Горизонт», 1932, реж. Л. Кулешов), Бістаєв («Чотири візити Самуеля Вульфа», 1934, реж. О. Столпер), Офіціант («Чемпіон світу», 1954, реж. В. Гончуков), Слуга («Княжна Мері», 1955, реж. І. Анненський), Потєхін («У нашому місті», 1959, реж. Л. Дурасов).

Літ.: Краснянский Э. Встречи в пути. 1967; Уварова Е. Эстрадный театр: миниатюры, обозрения, мюзик-холлы. 1984 (обидві – Москва).

В. К. Чумаченко

Основні ролі

Земляника («Ревізор» М. Гоголя), Фріц («Канцлер і слюсар» А. Луначарського), Яків («Чужа дитина» В. Шкваркіна), Барабаш («114-а стаття» В. Ардонова, Л. Нікуліна, 1926), Містер Понт Кіч («Баня» В. Маяковського), Ходжа Насреддін («Веселий грішник» Л. Соловйова, В. Вітковича), Махунхіна («Острів миру» Є. Петрова), Лебединцев, Дато («Джентльмен», «Зрада» О. Сумбатова-Южина), Сбрігані («Пан де Турсоньяк» Ж.-Б. Мольєра); у кіно – Бандит («Стаття 123», 1925, реж. М. Вернер), Шеф агентів («Привид, який не повертається», 1929, реж. А. Ромм), Годинникар («Горизонт», 1932, реж. Л. Кулешов), Бістаєв («Чотири візити Самуеля Вульфа», 1934, реж. О. Столпер), Офіціант («Чемпіон світу», 1954, реж. В. Гончуков), Слуга («Княжна Мері», 1955, реж. І. Анненський), Потєхін («У нашому місті», 1959, реж. Л. Дурасов).

Рекомендована література

  1. Краснянский Э. Встречи в пути. 1967;Google Scholar
  2. Уварова Е. Эстрадный театр: миниатюры, обозрения, мюзик-холлы. 1984 (обидві – Москва). Google Scholar
Читати у файлі PDF

Інформація про статтю

Автор:

Авторські права:

Cтаттю захищено авторським правом згідно з чинним законодавством України. Докладніше див. розділ Умови та правила користування електронною версією «Енциклопедії Сучасної України»

Бібліографічний опис:

Кара-Дмитрієв Дмитро Лазарович / В. К. Чумаченко // Енциклопедія Сучасної України [Електронний ресурс] / Редкол. : І. М. Дзюба, А. І. Жуковський, М. Г. Железняк [та ін.] ; НАН України, НТШ. – К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2012. – Режим доступу : https://esu.com.ua/article-9598

Том ЕСУ:

12-й

Дата виходу друком тому:

2012

Дата останньої редакції статті:

2012

Цитованість статті:

переглянути в Google Scholar

Для навчання:

використати статтю в Google Classroom

Тематичний розділ сайту:

Ключове слово:

EMUID (ідентифікатор статті ЕСУ):

9598

Кількість переглядів цього року:

3

Схожі статті

Караченцов
Людина  |  Том 12 | 2012
В. М. Войтенко
Новиков
Людина  |  Том 23 | 2021
В. М. Войтенко
Ємельянов
Людина  |  Том 9 | 2009
С. І. Болтівець

Нагору