Карадоцький вік і ярус
КАРАДО́ЦЬКИЙ ВІК І Я́РУС (від імені короля силурів Карадока) — п’ятий вік ордовицького періоду та відклади, що утворилися в той час. Карадоцент ярус (К. я., карадок) виділений 1839 англ. геологом Р.-І. Мурчісоном у Вельсі (Велика Британія), де представлений карбонатно-териген. породами — пісковиками, аргілітами, вапняками — з характер. комплексом викоп. фауни — граптолітами, трилобітами, брахіоподами та ін. Він містить 5 граптоліт. зон від Nemagraptus gracilis до Pleugraptus linearis, які входять у серед. і верх. відділи ордовиц. системи. Карадоцент відклади поширені на Сх.-Європ. платформі, у Казахстані, Серед. Сибіру та на Пн. Сх. РФ, у країнах Зх. Європи, М’янмі, Китаї, Австралії, Пн. Африці та Америці. Найповніші розрізи К. я. (вапняки, мергелі та доломіти з характер. фауною трилобітів Illaenus jevensis Holm, Lichas kuckersianus Schmidt, Chasmops wenjukowi Schmidt, Pterygometopus kegelensis Schmidt) у межах Сх.-Європ. платформи відслонені в Прибалтиці (Естонія). В Україні відклади К. я. виявлені на Волино-Поділлі. У межах Волині карадоку відповідають відклади піщаної світи. Вони розкриті у свердловинах, представлені товщею плитчастих вапняків з проверстками мергелів (до 25 м) з фауною брахіопод, конодонтів, гастропод та ін. На Поділлі К. я. ототожнюється з відкладами молодов. серії, яка простягається вздовж пд.-зх. схилу УЩ у вигляді ерозій. останців. Молодов. серія поділяється на біличів., гораїв. і субіц. світи. Біличів. світа розкрита свердловинами в межах сх. борту Львів. палеозой. прогину, складена зернистими вапняками (до 7 м), за фауною конодонтів, моховаток та ін. відповідає нижньому карадоку (аналоги горизонтів Кукрузе та Ідавере в Естонії). Гораїв. світа поширена в межах Поділля, відслонена в бас. Дністра, від с. Гораївка до с. Китайгород (обидва — Кам’янець-Поділ. р-ну Хмельн. обл.), представлена вапнистими пісковиками (до 3,5 м), містить комплекс числен. залишків викоп. фауни, який характерний серед. карадоку (корелюється з горизонтами Оанду та Раквере в Естонії). Субіц. світа виокремлена в серед. Придністров’ї, від с. Гораївка до гирла р. Тернава та по долині р. Студениця, залягає трансгресивно з розмивом на пісковиках гораїв. світи, складена вапняками (до 3,5 м). За викоп. фауною відповідає верх. карадоку–нижньому Ашгілу (корелюється з горизонтом Набала-Піргу в Естонії). Карадоцент вік характеризується поширенням верхньоордовиц. трансгресії у межах пд.-зх. окраїни Сх.-Європ. платформи. В умовах приекваторіал. мілковод. басейну з різноманіт. бентос. фауною та субтропіч. кліматом накопичувалися мулисті карбонатно-теригенні осади. Див. також Ордовицький період і ордовицька система, Палеозойська ера і група.
Рекомендована література
- T. Vascautanu. Les formations siluriennes de la rive Roumaine du Dniester // Extr. an Inst. Geol. al Romaniel. 1931. Vol. 15;
- Алихова Т. Н. О возрасте молодовского горизонта и о границе между ордовиком и силуром в Приднестровье // Информ. сб. Всесоюз. н.-и. геол. ин-та. 1956. № 4;
- Стратиграфія УРСР. Т. 3, ч. 2. Ордовик. К., 1972;
- Зернецкая Н. В. Гастроподы молодовского горизонта ордовика Подолии // Палеонтология и стратиграфия верхнего докембрия и нижнего палеозоя юго-запада Восточно-Европейской платформы. К., 1976;
- Цегельнюк П. Д. Брахиоподы и стратиграфия нижнего палеозоя Волыно-Подолии. К., 1976;
- Дригант Д. М. Про поширення і вік ордовицьких вапняків у Львівському палеозойському прогині // Доп. АН УРСР. Сер. Б. 1976. № 12;
- Абушик А., Сарв Л. Остракоды молодовского горизонта Подолии // Палеонтология древнего палеозоя Прибалтики. Таллин, 1983;
- Константиненко Л. І. Трилобіти і стратиграфія ордовицьких відкладів Поділля // Еволюція органічного світу як підґрунтя для вирішення проблем стратиграфії. К., 2002;
- Його ж. Трилобіти роду Chasmops із ордовику Поділля // Палеонтол. зб. 2005. № 37.
Завантажити статтю
