Карамишев Борис Павлович
Визначення і загальна характеристика
КАРА́МИШЕВ Борис Павлович (Карамышев Борис Павлович; 15. 05. 1915, Петроград, нині С.-Петербург — 29. 09. 2003, Москва) — російський композитор, диригент. Заслужений діяч мистецтв РРФСР (1980). Член СК РФ (1959). Закін. Ленінгр. муз. училище (нині С.-Петербург, 1939; кл. композиції П. Рязанова, І. Пустильника, диригування — І. Мусіна, Б. Тіллеса). Працював кер. червоноармій. оркестру (1939–41), нач. фронт. зразк.-показ. духових оркестрів (1941–45), диригентом естрад. оркестру саду «Ермітаж» (Москва, 1952–55), інструм. ансамблю Всесоюз. радіо (Москва, 1956–64), худож. кер. та гол. диригентом концертно-естрад. оркестру «Голубий екран» (від 1965). На творчій роботі. Як диригент здійснив з різними оркестр. колективами записи муз. творів композиторів Е. Артем’єва, Ю. Мейтуса, О. Мокроусова, О. Сандлера та ін. Автор музики до ігрових фільмів, поставлених на Одес. кіностудії худож. фільмів, серед яких — «Орлятко» (1957, реж. Е. Бочаров), «На зеленій землі моїй» (співавт.; 1958, реж. Р. Вікторов, І. Шишов), «Зелений фургон» (співавт.; 1959, реж. Г. Габай), «Степові світанки» (реж. В. Воронін), «Повернення» (реж. М. Терещенко; обидва — 1960), «Вірність» (1965, реж. П. Тодоровський), «Вершники» (1972, реж. В. Костроменко; обидва фільми — призери низки кінофестивалів).
Додаткові відомості
- Основні твори
- дит. балет «Тріумфуючий Жовтень» (1958); для духового оркестру — «Марш Північно-Західного фронту» (1941); для естрад. оркестру — 2 марші (1937), увертюри — «Російська», «Українська», «Гуцульська рапсодія», танц. сюїти № 1, 2 (усі — 1951–58), п’єси — «Лісове озеро», «Велика мазурка», «Веселі іграшки», «Мій приятель кларнетист» (усі — 1958–68), марш «Голубий екран», «Спортивний марш», п’єси — «Весела прогулянка», «Російське капричіо»; пісні; музика до фільмів.
Завантажити статтю
Людина 
