Карапчів

КАРАПЧІ́В  — село Глибоцького району Чернівецької області. Знаходиться на р. Серет (притока Дністра), за 40 км від обл. центру та за 6 км від райцентру. Площа 6,38 км². Насел. 2092 особи (2001): румун — 89 %, українців — 10 %, проживають також росіяни, молдавани, поляки. Залізнична станція. Існує декілька версій щодо походження назви села. За однією з них, ці землі колись були вкриті густими лісами, через які протікала річка з дуже темною водою — «кара» з турец. перекладається як «чорний», а «чів» — «потік». За ін. версією, звідси «вивозили» (від румун. — «a cara») цінні породи деревини. Вперше згадується в писем. джерелах 1563. Відтоді село належало родині Теуту. У 18 ст. останні продали К. разом з с. Просіка (нині Глибоц. р-ну) родині Григорч. Від 1747 землі на правобережжі Серету перебували у власності монастиря на р. Путна (нині Румунія). До 1774 — у складі Молдав. князівства, потім — Австрії (від 1867 — Австро-Угорщина). 1883–96 прокладено залізницю. У цей період вже працювали дріждж. і цикорна ф-ки, які належали Григорчам. 1900 вони ж збудували спирт. завод, який з перервами працював до 2007. Після відновлення діяльності 1946 виготовляв хлібопекар. дріжджі та спирт-сирець. 1969 на ньому освоєно виробництво спирту «Екстра». 1998 Карапчів. спирт зайняв 3-є м. за якістю на Всеукр. дегустації в Києві. 1918–40 та 1941–44 — у складі Румунії, 1940–41 та від 1944 — УРСР. 1 квітня 1941 рад. військовики вбили значну кількість карапчівців, які намагалися перейти рад.-румун. кордон (встановлено пам’ят. хрест). Нині працює філія Чернів. військ. лісгоспу. У К. — школа-ліцей, дит. навч. заклад; клуб, б-ка; школа-інтернат для дітей з вадами зору, амбулаторія. Діє церква св. Кузьми й Дем’яна. Збереглися парк (закладений 1870; нині пам’ятка садово-парк. мистецтва місц. значення, площа 2,1 га) і садиба (19 ст., нині школа-інтернат) Григорчів, а також деякі будівлі спирт. заводу. Серед видат. уродженців — поет, перекладач В. Левицький.

Завантажити статтю