КАРА́СИК Михайло Абрамович (12(25). 08. 1906, м. Ромни, нині Сум. обл. — 11. 06. 1983, Сімферополь) — фахівець у галузі геології та геохімії рудних родовищ. Доктор геолого-мінералогічних наук (1967), професор (1968). Закін. Дні­проп. гірн. ін­ститут (1933). Працював 1933–37 на комбінаті «Дарасунзолото» (Читин. обл., РФ); 1937–38 — на комбінаті «Дашкесанкобальт» (Азербайджан); 1942–43 — у Режев. геол.-розв. партії (Свердлов. обл., РФ). 1938–41 — у Дні­проп. гірн. ін­ституті; 1943–56 — зав. лаб. геохімії рідкіс. елементів Гірн.-геол. ін­ституту Урал. філії АН СРСР (м. Свердловськ, нині Єкатеринбург); 1957–64 — завідувач від­ділу геохімії та мінералогії рідкіс. і роз­сіяних елементів, 1964–69 — завідувач від­ділу кольор. металів, 1969–83 — старший науковий спів­робітник і консультант сектору геохім. методів пошуків від­ділу металогенії і про­гнозува­н­ня Ін­ституту мінерал. ресурсів (Сімферополь). Основні напрями наук. досліджень: ви­вче­н­ня геології, мінералогії та геохімії рудних родовищ РФ, Азербайджану, України, удосконале­н­ня методики геохім. пошуків і оцінки родовищ ртуті, бору та ін. елементів на тер. Донбасу, Закарпа­т­тя, Криму, Пн. Кавказу; роз­робле­н­ня теор. засад газортут. методу пошуку рудних родовищ. Під його керівництвом ви­вчено та роз­ві­дано золоторудне родовище в Забайкал­лі (1937) та родовище нікелю на Уралі (1943).