Караффа-Корбут Софія Петрівна

КАРА́Ф­ФА-КО́РБУТ Софія Петрівна (23. 08. 1924, Львів — 29. 11. 1996, там само) — графік, керамік, живописець. Член СХУ (1958). Закін. Львів. ін­ститут прикладного та декоративного мистецтва (1953; викл. І. Гуторов, В. Манастирський, Р. Сельський). Спів­працювала із видавництвами «Каменяр» (від 1961, Львів), «Веселка» (від 1964), «Дні­про» (обидва — Київ). На творчій роботі. Учасниця обл., всеукр. (від 1954), між­нар. (від 1963) мистецьких ви­ставок. Персон. — у Львові (1964, 1970), посмертні — у Києві (1998, 2001, 2004). Створювала керам. статуетки, темат. роз­писи на порцелян. тарелях, живописні полотна, проекти вітражів, екслібриси. У 1960-х рр. за­ймалася станк. та книжк. графікою (осн. техніки — гуаш, ліно­гравюра, акварель, туш і перо). Лейтмотивом творчості К.-К. стали вольові, незламні в боротьбі герої укр. історії («Максим Залізняк», «Іван Під­кова», «Гамалія», «Іван Гонта», «Байда»; усі — поч. 1960-х рр.). Збагатила укр. мистецтво новими засобами вираже­н­ня, тех. при­йомами. Особливістю її гравер. манери є викори­ста­н­ня широкої й напруженої контур. лінії, контраст чорно-білих і кольор. площин, яскравий нац. колорит, декоративність. Окремі роботи зберігаються у музеях Львова, Києва, Канева (Черкас. обл.), Луцька.

Тв.: роз­писи на порцеляні — «Д. Галицький», «Б. Хмельницький» (обидва — 1957); серії ліно­гравюр за мотивами творів Т. Шевченка (1961–68), Лесі Українки (1960–70-і рр.); оформле­н­ня та іл. до кн. — «Марічка-невеличка» М. Петренка, «Коломийки», «Фарбований лис» (усі — 1962) та «Лис Микита» (1972; 1981; 1982) І. Франка, «Українські народні загадки» (1963), «Довбушеві скарби» А. Волощака (1963; 1976), «Червона троянда» В. Малика (1970), «Чарівний глобус» В. Лучука (1977), «Чорногора» Б. Загорулька (1980, кн. 1; 1984, кн. 2), «Остан­ні орли» М. Старицького (1990), «Лісова пісня» Лесі Українки (2000), «Іван Вишенський» І. Франка (2001; усі — Львів); «Досвітні огні» (1965; 1971; 1978), «Літо краснеє минуло» (1966; 1970), «Ясні самоцвіти» (1971; 1975) Лесі Українки, «Кобзар» Т. Шевченка, поеми «Прометей» А. Малишка (обидві — 1967), «Михайлик — джура козацький» М. Пригари (1969; 1972), «Камін­на душа» Г. Хоткевича (1970), до власної «День як маків цвіт» (1971; усі — Київ); екслібриси — для А. Зубка, В. Лучука, Б. та М. Горинів, Д. Крвавича, М. Ільницького (усі — 1963); ліно­гравюри — «Іван Вишенський» (1963), «Рідні Карпати» (1970); проекти вітражів — «Т. Шевченко», «Б. Хмельницький» (обидва — 1964); живопис — «Весняна Львівщина» (1970-і рр.), «Їм кують зозулі» (1976).

Літ.: Горинь Б. Графічна шевченкіана Софії Караф­фи-Корбут // Зміна. 1964. № 3; Караф­фа-Корбут Софія: Альбом. К., 1973; Запаско Я. Перо Жар-птиці // Жовтень. 1975. № 3; Горак Р. Її дорога на Афон // Дзвін. 1997. № 3; Софія Караф­фа-Корбут: [Некролог] // ОМ. 1998. № 1; Софія Караф­фа-Корбут. Графічна шевченкіана (З колекції Б. Гориня): Каталог ви­ставки. К., 2001; Думанська О. Графиня з Куткора. Л., 2004; Стасенко В. Софія Караф­фа-Корбут. Особливості художнього методу // ОМ. 2008. № 4.

Б. М. Горинь

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю