Карбишев Дмитро Михайлович

КА́РБИШЕВ Дмитро Михайлович (14(26). 10. 1880, м. Омськ, Росія — 18. 02. 1945, концтабір Маутгаузен, Австрія) — військовик. Генерал-лейтенант інж. військ (1940). Доктор військових наук (1941), професор (1938). Герой Радянського Союзу (1946). Державні та бойові нагороди СРСР. Закін. Сибір. кадет. корпус (1898), Микол. військ.-інж. училище (1900) й академію (1911), Військ. академію Генштабу (1938). Учасник рос.-япон. війни 1904–05. Під час 1-ї світової війни керував інж. роботами на Пд.-Зх. фронті, від осені 1915 до весни 1916 займався зведенням Київ. тилового оборон. рубежу. 1918 вступив до Червоної армії. 1921–23 — на команд. інж. посадах у ЗС УСРР й Укр. військ. окрузі; 1923–26 — голова інж. комітету Гол. військ.-інж. упр. Червоної армії; від 1926 — на викладац. роботі, зокрема від 1934 — нач. каф. військ.-інж. справи, від 1936 — пом. нач. каф. тактики вищих з’єднань Військ. академії Генштабу. Досліджував проблеми теорії інж. забезпечення бою та операції, тактики інж. військ (застосування та подолання загороджень, форсування водних перешкод тощо). Його праці були базовими для підготовки командирів інж. військ. У ході рад.-фін. війни 1939–40 розробляв рекомендації з інж. забезпечення прориву т. зв. лінії Маннергейма. На поч. червня 1941 відряджений у Зх. особл. військ. округ, у серпні того ж року потрапив у полон. Відмовився від співпраці з німцями. Закатований в ув’язненні. У Києві, а також багатьох містах СРСР, встановлено пам’ятні знаки К., його ім’ям названо вулиці.

Завантажити статтю